Деколи варто переглядати психологічні фільми, з розділу тих, які "давлять на психіку". Тому, що вони допомагають усвідомити, що "не все так погано в нашому домі".
Недавно був один такий ("Палата №6"), але я не змогла дивитись його довше 10 хвилин, бо подумала, що так ще трішки можна з"їхати з розуму (та ще й на ніч дивлячись). Але й цих десяти хвилин мені було достатньо.
Там показували опитування (в міру) недорозвинутих утриманців спецінтернату (чоловіча доросла група) про те: як вони сюди потрапили, які знання отримали тут та... які їхні мрії. І знаєте, в більшості з них ці мрії однакові. На наш погляд, вони дуже прості, але тим самим дуже зрозумілі: вийти з цього закладу, одружитись, завести сім"ю, знайти роботу і працювати...
А ми кажемо, що нам не вистачає грошей на нову машину(/інтернет/!), не зможемо цього літа поїхати на море чи начальник відмовив у підвищенні...
І думаєш сама про себе... Ідіотка! Яка ж ти ідіотка! Чого тобі ще не вистачає??! – Все маєш для щасливого життя!