мовчання - стіна.
там де стіни вітру не буть
вона не вона.
вдихну й забуть
благословить Борей...
сім вічинених дверей.

Небо ж надвоє не поділить.
Бути з тобою, з даху, або вічно жить.
І прольются небесні сльози.
Ноги не торкаються землі.
В твоє волосся заплели морози
Свої руки у золі.
Ноги тут, а лице на північ
Янгол вопить "бережись",
З собою віч-на-віч
Подивись, подивись.
Тиж така як я. Відчинились двері
Звідти війшло сім вітрів
Розметуть тебе, геть по всій пустелі,
Хто тут був, той вже зотлів.
З твого тіла заколоситься жито.
Але море без води.
Я зберу тебе. Будеш знову жити.
І по колу. Так завжди.