Борис Олійник
БАТЬКИ І ДІТИ

Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і одвічне коло.
Ми засіваємо житейське поле,
І не на день минущий – на віки.
Між нас не ляжуть вирвами роки,
Бо ваша кров пульсує в нашій долі…
Батьки і діти… Діти і батьки…
Нам нічого ділить на спільнім полі.
Оцих тополь приречений кортеж
Довічно супроводить Україну,
І традиційні верби і калина –
Все батьківське, але й синівське – теж!
Одне воно, як матір в нас одна.
Як перше слово – і останнє слово,
Як шабля не загублена Сіркова
І Лисенкова дума неземна.
Я зрозумів тривогу ваших душ.
Чи діти спадок збережуть великий?
Але – повірте! – Краснодонський шурф
Вивчає і мене крізь лінзу крику.
І я по горло – в льодовий Сиваш,
І я за бруствер вириваюсь раптом,
Коли комбат жбурляє в небо прапор,
Так само – мій, як і по праву – ваш!
Все наше – од дощинки на вікні
До вічної Тарасової муки –
Передаю синам своїм і внукам,
І не на день минущий – на віки!