основа нашого паштету – найніжніше індиче філе. Для текстурності та виразнішого смаку – беремо в приблизно рівних пропорціях індичі сердечка, шлунки та печінку. Все це окремо, кожен у своєму баняку, ставимо на плиту. До кожної каструлі – трохи любові, магії, а також морквицю, цибульку, петрушку, селеру, лавриль та кілька зернинок духмяного перцю. Кожен росіл солимо та дбайливо збираємо шуму. Паралельно тремо морквицю, дрібно кавальцуємо цибульку. Їх ми протушкуємо у найякіснішому, яке можемо здибати, вершковому маслі.
До тушкованих овочів додаємо спеції. Їх обов’язково підігріємо у пательні, до виділення аромату. Наша пательня має більше ста років, - чавунна, поливана, найдорожча сімейна реліквія. Під час кожного смаження вона все ще знайомиться із новим, і віддає частинку своєї - важливої - історії. Спеції перемелюємо на кавовому млинку, додаємо до булькотливих овочів. Часник подрібнюємо та смажимо на маслі. Обов’язково підсмажуємо, бо сирий часник, впарившись, може своїм деформованим ароматом підступно зіпсувати всю нашу любов…
Дістаємо із росолу м’яско. Бульйон прозорий. У ньому плавають блискучі кільця жовтуватого жиру. Частинку його додамо до паштету для пом’якшення текстури. До решти зваримо «Тіста від бабусі Марусі» і посмакуємо у сімейному колі, на зламі важкого робочого дня. Це улюблена страва моєї донечки Оленки.
Тушковані овочі блендеримо, мняско крутимо на м’ясорубці. Двічі. Якраз стільки, щоб паштет став паштетоподібним, але не втратив дрібної крупинки, притаманної галицькому краєві. Готову массу ми додатково виварюємо, розкладаємо у стерилізовані слоїчки і стерилізуємо ще двічі по дві години щоразу. Ось і все