Это цитата сообщения непослушник Оригинальное сообщение

ну и на ночь...

Разные. Совсем разные.
Там - победобесие и вечное гордение дедами и их славой https://www.youtube.com/watch?v=EpLuwMHR9SU&feature=youtu.be
Постоянная "дубина народной войны", доставаемая, как кулак из кармана штанов и трясомая перед лицами всех, кто не признает величия. Настоящее величие и мощь, которые по природе своей - благородство, очень четко замещены на понятие "бойся". Вечное "низабудимнипрастим", как злобный и ненавистный голос обиженного шестиклассника, униженного группой дружков. Шестиклассник затихарился, ничего не забыл и прочно засевшей послеслезной зелёной соплей, вынутой из памяти сердца, пошел раздавать мстивых пиздюлей, уже возмужав.
У нас - горькая память, сдобренная нотами "Чорна рілля ізорана", звуками бандур растрелянных слепцов, гордым "Ой у лузі червона калина", пропетым в лицо коменданту ГУЛАГа, "Гей, плине кача", моторшно разносящимся тысячами голосов над Майданом и вечным и мощным - "Душу й тіло ми положим за нашу свободу!"
Это МЫ не забудем!
Это МЫ не простим!
Но не для того, чтобы мстить, а только для того, чтобы четко ОСОЗНАВАТЬ ЦЕНУ СВОБОДЫ!
Майдан - це в серці. Навіть, якщо тоді ти не усвідомлював, його значення
З нами - ПРАВДА
Ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, настрашніша ніч, яку довелося пережити нам усім з 18 на 19 лютого 2014р.
Кілька тисяч Героїв, які втримали тоді Майдан від остаточної зачистки, зробили справжній подвиг, про який ми ніколи не забудемо.
Читаючи спогади очевидців про це пекло, щоразу зустрічається одне і теж питання: Чому беркут тоді так і не дотис захисників Майдану? Що зупинило цих нещадних вбивць? Мабуть це питання лишиться одним з багатьох, на яке ми так і не отримаємо відповіді найближчим часом.
В ту ніч з усіх куточків країни, а передусім із Заходу та Центру спішили автобусами, машинами сотні і тисячі людей із однією думкою: "Хлопці, ви тільки протримайтеся там ще трошки, ми вже їдемо!" В цю ніч палали управління міліції, СБУ, прокуратури у Львові і Тернополі, Хмельницькому та Луцьку, Івано-Франківську і Рівному.
Уся країна була серцем на вогняному Майдані, де вирішувалась наша доля...
Пам'ятаю.
Колір мого серця - жовто-блакитний.