Крім двох головних груп — метрополій і колоній, були (?) так звані залежні країни (напівколонії), політично вільні й формально самостійні, але економічно і фінансово залежні від інших. Колоніальна експансія завдала збитків підкореним народам і країнам: зруйнувала традиційні форми господарства; штучно прив'язала національні економіки до потреб метрополії та інтересів європейського капіталу; звела економіки окремих країни до монокультурних тощо.
Зараз залишилося дуже мало територій, які знаходяться у юридичній залежності від держав, що виступають по відношенню до цих територій в ролі метрополії, тобто колоніальної держави. Форми такої залежності досить різноманітні. Як правило, корінні жителі залежних територій не рахуються повноправними громадянами метрополії і не беруть участь в обранні її парламенту та інших виборних органів, хоча ці органи видають обов'язкові для залежних територій акти.
Класична схема колоніального управління полягала в тому, що метрополія призначала в колонію адміністраторів, розташованих там зазвичай всю повноту влади. Іноді адміністратори спиралися на місцевих родоплемінних вельмож, використовували форми феодально-державної залежності, зокрема протекторат, при якому існувала державна організація після захоплення країни колонізаторами зберігалася, але надходила в підпорядкування адміністраторам метрополії.
У міру заселення колоній вихідцями з метрополії і підвищення освітнього рівня корінних жителів колонії знаходили в тій чи іншій мірі автономію і в них вводилося самоврядування в різних формах. У багатьох колоніальних країнах таке самоврядування послужило основою наступної суверенної державності.
P.S. А зараз прикиньте усе вищеназване до 200-річних відносин Росія-Україна... та зробіть висновки - чому ми, українці, досі у багнюці совєтско-російській імперії.