Уперше за рік війни захотілося почитати альтернативних українським джерел. Ще в часи Іловайська доказував іноземним дипломатам, що насправді все так, як кажуть наші офіційні особи й українські ЗМІ, хоча вже тоді звернув увагу, як бігають очі в речника РНБО. Влада – бреше. Це «відкриття» є одним з найгірших за час, що минув після Майдану. Брехня – це початок кінця, й питання в тому, чи цей кінець не буде спільним проектом влади з Україною. Ми можемо пробачити, здається, все: поразки, ганьбу, злидні, але не брехню.

Не знаю, що гірше, - російський шпигун у ближньому оточенні президента, чи «менеджери» з курпрому, автопрому й кондитерпрому мільярдера в секторові безпеку й оборони. Зрозуміло лише одне – ВерхГолКом – хворий. Принаймні, морально. Крім милуватися собою любим, здавати, програвати, запобігати (рос. краще: пресмыкаться), брехати, вони нічого не вміють. «Перший» - боягуз, оточує себе комфортними для власного «его» людьми. Земля України, з одного боку, покривається руїнами й людськими тілами, а з іншого, як струпом, блискучими святковими крамницями «Рошену» вже ледь не на кожній станції метро. Не виключаю, що філіал солодкого життя муситиме мати кожне село. На місці клубу чи бібліотеки.

Замість виправляти ситуацію, влада заганяє її в глухий кут. Замість, просто, сказати правду, вони затикають роти іншим і наймають «політологів», котрі бездарно в ФБ «лента за лентою» строчать «позитив» і анафеми незгідним з владою. Одне чмо-іміджмейкер з оточення «Петра» навіть пригрозило Ярошу тюрмою за вислів про необхідність воювати за Батьківщину за будь-яких обставин. Не здивуюся, якщо воно вже встигло послужити всім і в 80-і навіть побувало в «партії». Їм прийшло в голову зробити ледь не найбільшим злом і причиниою власних прорахунків - командирів добровольчих батальйонів! Інферно...

Дивлячись на цих добродіїв, УПЕРШЕ з 1991 ясно уявив їх комсоргами факультетів, інструкторами райвідділів ВЛКСМ і КПРС. СРСР (Велика Росія) в Україну повертається не тільки зі Сходу – він повертається зсередини, з центра Києва. Самі того не розуміючи, вони ВЖЕ стали на шлях об’єднання з Росією. Може, якраз цей «національний» феномен і пояснює інший топонім України - Мало-Росію? Може, деякі гетьмани чинили колись так само, і феномен Хмельницького, який обрав як патернального союзника саме Москву, пояснюється просто, по-людськи?

Більшовицьку Росію, яку назвали СРСР, убила не так економіка, як цинізм і брехня. Схоже, все «краще», що є в президентського оточення, це радянський (російський) стиль управління й відносини в системі «влада – народ», що базуються на несправедливому розподілі благ, неефективному управлінні, провальній економіці й тотальній брехні. У тому числі, щодо друзів. Так ми втратимо останніх союзників. Українська влада вибрала шлях до неминучої поразки.


P.S.

Які претензії до Порошенка? Це якби ви вибрали собі на базарі хом’яка й стали вимагати від нього навиків бійцівської чи мисливської собаки. Глибокі трипільці під час війни вибрали гетьманом Січі гоголівського корчмаря й тепер, сидячи разом з ним у дупі, думають-гадають, скільки ще поразок має бути, аби корчмар перетворився на полководця? Не перетвориться, бо це – природа. Хом’яки не стають собаками, а корчмарі – переможцями у війнах.

Зараз, навіть якщо корчмар уведе ВС, мабуть, уже нічого не зміниться. Хіба щось трапиться несподіване. ВС, який слід було запровадити ще 27 лютого 2014 року, буде використано, головним чином, для (бездарної) боротьби з протестними настроями. Але найгірше те, що тепер Путіна вже ніхто й ніщо в Україні не зупинить – лохи з Банкової й бездарі з ГШ просто ПРОВОКУЮТЬ кацапів на агресію. Тепер вони підуть далі упевнено й з високим бойовим духом, а наші мордаті «дипломати миру» з обома побитими щоками будуть пускати шмарклі в телефонні трубки й просити німців-французів «щось сказати» Путіну.

Наші втрати, втрати людей, землі й суверенітету, це – відповідальність громади за свій вибір, бо демократія – гострий двосічний меч: у руках громадян – це надійний захист , у руках рабів – причина власних травм. Часом - летальних.


Василь Лаптійчук - політичний експерт, директор Інституту Росії.
+ його застереження від 19 серпня 2008 року http://rus.4post.com.ua/politics/105137.html