1869 год, француз Casimir Delamarre: "В Европе существует народ, забытый историками – народ русинов (le peuple Ruthene) 12,5 млн - под русским царем и 2,5 млн – под Австро-Венгерской монархией. Народ этот такой же многочисленный, как народ Испании, втрое больше чехов и равный по количеству всем подданным короны Св. Стефана. Этот народ существует, имеет свою историю... "

ЧАСТЬ I

Теодор Казимир Делямар, он же Achille-Théodore-Casimir Delamarre de Monchaux (1797-1870) –
французский политик, сенатор, редактор влиятельного журнала "La Patrie" и близкий друг французского императора Наполеона III.

• Теодор Казимир Делямар первым (заметьте, в 19 веке!) на государственном уровне поднял вопрос о защите украинского народа (народ, который уже с конца 18 века находился в тени Московского государства, а в середине 19 веке был забыт в странах Европы).
• Теодор Казимир Делямар делал ударение на название Московии и Украины/Руси - не путайте «Русь» (Rous) с «России» (Russie), рождение которой намного позже. Чтобы избежать этой путаницы, также используются термины "Русь" («Ruthénie» ) и "русинский" («ruthène»).
• Теодор Казимир Делямар  утверждал, что университетское сообщество ошибочно смешивает два разных народа – рутенцев (русинов) и московитов в один - русов (русские).
• Теодор Казимир Делямар первым из иностранцев обратил внимание на фальшивое содержание истории Российской империи, изучаемое в школах и лицеях Франции.
• Теодор Казимир Делямар в 1869 году внес во французский сенат петицию об украинском деле, которое позже издал под названием "Пятнадцатимиллионный европейский народ, забытый в истории".
• Теодор Казимир Делямар погиб в феврале 1870 года при невыясненных обстоятельства. Советую познакомиться с работами Виктора Черного (Victor Noir).

"CASIMIR DELAMARRE. — Un peuple européen de quinze millions d'habitants, oublié devant l'histoire. Pétition au Sénat de l'empire demandant une réforme dans l'enseignement de l'histoire. Paris, 1869. 1 broch. in-8°", на французском здесь.


ЧАСТЬ II

Далее часть текста Петиции Казимира Делямара в Сенат Империи (на украинском)
ПЕТИЦІЯ ДО СЕНАТУ ІМПЕРІЇ З ВИМОГОЮ РЕФОРМУВАТИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ

Пане голово, пани сенатори.
Існує величезна імперія, що простягається на пів Европи і третину Азії, яка загрожує водночас Австрії, Туреччині, Персії, Індії й Китаю. Цією імперією, що невпинно збільшується, є Російська імперія.
Вона складається з мозаїки народів, більшість із яких потерпає від гніту, й була сформована шляхом завоювання одним із цих народів усіх інших. Московити — народ-завойовник; а що стосується інших народів, то перелік їх був би безкінечним, тому обмежимося тим, що назвемо рутенців, литовців і поляків, про яких піде мова у цій петиції.
У Франції ми робимо серйозну за своїми наслідками помилку, вважаючи, що ця імперія є єдиним цілим; зовсім навпаки, різноликість є її правилом. І ця різноликість випливає навіть із актів діяльності її уряду.
Коли Росія зноситься з Европою, то твердить, що вона є славінською і европейською (державою. — перекладач П.М.), а її суверен величає себе “Імператором Росії”, а коли вона звертається до Азії, то каже, що є туранською (1), тобто татарською і азіатською країною, і її автократ стає “Білим царем” (2).
Звідки ж така дволикість? Причина її у тому, що в цій імперії зустрічаються водночас слов’янські народи з боку Европи і туранські народи з боку Азії, а також у тому, що в обох цих цілком протилежних напрямках залишаються ще не завойованими як слов’янські, так і туранські народи. Отже, кожному з них треба представитися братом, що простягає руку.
Але де саме у цій імперії пролягає лінія поділу між цими двома протилежними елементами, тобто лінія, яка відділяє европейську цивілізацію від азіатської цивілізації?...
З якого боку ця лінія ставить московитів, народ, який заснував імперію і управляє нею?
Одне слово, ким є московити — слов’янами чи туранцями?

Петербурзький уряд, зацікавлений у тому, щоби московитів вважали слов’янами, проводить в цьому напрямку цілу наукову кампанію, бо наука є могутньою політичною зброєю у його руках. Европейські вчені розділилися; деякі з них, одурені вмілим накопиченням історичної брехні, схиляються до ідеї слов’янізму московитів; інші ж, навпаки, вважають, що московити є татарами як за своїм походженням, так і за своїми інстинктами, хоча й розмовляють однією із слов’янських мов, якою є російська.
Політичні наслідки цієї наукової полеміки є важливими — якщо московити не є навіть слов’янами, і якщо їх цивілізація та звичаї суттєво відрізняються від звичаїв слов’ян, ними заво-йованих, то вони втрачають усяке право на своє володіння, позаяк ті протестують проти поневолення.
Ставка цієї дискусії, як бачимо, дуже велика, тому зрозуміло, що наука гарячково шукає розв’язку. І тільки уважне вивчення історії народів, що розмовляють слов’янськими мовами, зможе його дати, тому що тільки воно дасть змогу чітко розмежувати їх. Проте, ось уже десять років, як це вивчення повністю занехаяно і навіть ще сьогодні викладання історії у державних закладах не використовує прекрасних досліджень видатних учених, які привідкрили в історичній науці цілий новий горизонт.
Таким чином, мета цього клопотання — просити Сенат, щоб він своїм високим почином домігся включення в офіційну програму викладання історії у закладах середньої класичної освіти основних моментів із історії народів, що розмовляють слов’янськими мовами, й найбільш характерних для кожного з них.
Таке доповнення мало б величезне значення, тому що це змусило б університет відмовитися, через ліцеї, від свого панславістського викладання історії, яке є наслідком штучного об’єднання під родовим іменем Руси (Russes) багатьох народів, які складають Російську імперію, абсолютно так само, як нещодавно він відмовився, завдячуючи нашій ініціативі, від панславістської назви кафедри слов’янських мов та літератур у Коледж де Франс (3).
Так само як шість місяців тому ми публічно визнали Законодавчим корпусом численність народів, що розмовляють слов’янськими мовами (4); так само сьогодні ми спробуємо переконати Сенат у необхідності перераховувати ці народи і відділяти їх один від одного у процесі викладання історії. Вчора була визнана численність цих народів, настав час приступити до їх переліку.
Тому що безпідставне об’єднання у так званій спільності багатьох народів, що розмовляють слов’янським мовами, прямо на руку пансла-візму, який є нічим іншим, як цим же штучним об’єднанням. Воно, зрештою, відбувається на наших очах. Ми спостерігаємо, як уні-верситетська освіта змішує два по суті різні народи з явно протилежними культурами й історичними традиціями.
Цими двома народами є московити й рутенці, змішані у загальній назві “руси” (Russes). Живучи між Московією та, власне кажучи, Польщею, рутенці (5), до яких одних раніше відносилися назви “руси” (Russes) і “русини” (Russiens), були поневолені у минулому столітті московитами, і народ завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоби надати собі позірних прав на володіння ним.
Через це слова “руси” (Russes) і “московіти” видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика.
Ця навмисна плутанина дала змогу московитам поглинути навіть саму історію рутенців, немовби пізніший політичний акт здатен впливати на історію попередніх епох.

Казимір ДЕЛЯМАР





ЧАСТЬ III

В статье "Иностранцы о Московии" упоминалось, что... с 1862 года Московия скупала и уничтожала книгу Казимира Делямара (Casimir Delamarre), потому что в ней на карте славянских народов – Украина отмечена как отдельное государство от Карпат до Кавказа. Карту так и не нашла!!! На жаль. Но есть другая от 1868 года, см. ниже …


1868 Casimir Delamarre: "Carte linguistique, ethnographique, et politique actuelle de l'Europe orientale, Russie, Autriche, Turquie," Paris, 47 x 30 cm. http://www.archivesforbalkans.bg/fce/001/0086/bigimg/Delamar-1868.jpg или http://www.lib.uchicago.edu/e/collections/maps/ethnographic/G6966-E3-1868-D4.html или http://www.lib.uchicago.edu/e/collections/maps/ethnographic/


ЧАСТЬ IV

Шарль Масон, он же Charles-François-Philibert Masson (1762-1807) – 
французский протестант, жил в России с 1786 г, где учительствовал и был личным секретарем будущего Александра I. Но в 1796 году царь Павел выслал Массона из России и его книга в Московии (России) была долго запрещена.

• В этой работе Массона – Наполеон прочитал целую главу под названием "Казаки" (об укранских запорожских казаках), цитирую: "Воинственная казацкая нация скоро исчезнет с земли, подобно другим нациям, на которые лег российский скиптр, разве что счастлива революция освободит Казаков от ига, которое их угнетает и уничтожает ".
• Масон подчеркивает отличие украинцев от россиян ("ничего общего с рускими"), их отвагу и то, что они не привыкли к крепостничеству:
• … «С Украиной Россия перестала считаться, когда увидела, что это может делать безнаказанно …»
• « Казацкое государство (L 'Etat des Cosaques) было счастливо, если сравнить его полную независимость с полной неволей россиян, которые сегодня хозяйничают в Украине ...».
• Последним настоящим гетманом Масон считает Мазепу, замыслы которого подробно описывает. Цитирую:
• "Уничтожение украинской автономии нанесло окончательный удар независимости казаков, которые отныне были уравнены с российскими невольниками. Когда только один раз деспотизм начал разтаптывать права народов, с тех пор он уже не мог остановиться. Наименьшая пауза парализует его, необходимо – что он шел вперед, пока не упадет в бездну, которую сак себе приготовил, либо не разобьется о преграды, которые сам вызвал. Гнет рождает недовольство, и – рано или поздно – переходит в сопротивление... а потом в восстание. Казацкая нация, именно сейчас находится в таком кризисе ..."