М о к і й
— Ах, Улю! Мені вже давно хотілось вам сказати...
У л я (трепетно)
— Що?
М о к і й
— Ще тоді хотілося сказати, як пили ви зельтерську воду, як дивились на зоряну криницю, на дівку з відрами... Хотілося сказати, а тепер ще охотніше скажу: Улю! Давайте я вас українізую!
Любов до родини! Па-трi-о-ти-зм!!1
А то слав'яне все про дів та про дів.
Ось воно де, щире кохання!