Вона мріяла про нього,а він, мабуть, не помічав її.
Вона думала про нього, а він, мабуть, не знав її.
Не знав її такою, закоханою та святою,
Святою...від того що сама.
Мабуть вона зійшла зума!
Від того що чека його одного і не кохає більш нікого...
Кохає віддано і беззупину, кохає кожну життя його хвилину.
Каха його та проклина ту днину коли його зустріла...
Що ж її тоді не зупинило?
Не зупинило...мабуть то так потрібно...
Але для чого?
вона не розуміла....
Не розуміла, бо лиш біль й страждання поривало всі її бажання.
А вона кохала віддано і беззупину.
Та помирала кожну життя свого хвилину....