Тарас Прохасько «НепрОсті»

(уривок)

«Несподівано для самої себе Анна почала рисувати фасолини. Рух, яким це робилося, давав їй найвищу фізичну насолоду. Тисячні повторення не робили насолоду меншою. Анна почала про це думати.

Вона скрізь вбачала фасолі — в річковому камінні і місяці, в скручених псах і позі, в якій найчастіше засинала, в овечих нирках, легенях, серці і півкулях мозку, в грудках будзу і шапочках грибів, в тільцях пташок і зародках, в своїх грудях і улюблених двох тазових кістках, які стирчали внизу живота, у берегах озерець і концентричних лініях, якими показувалося збільшення висоти гори на географічних картах. Врешті вирішила, що не що інше, як фасоля, є найпродуманішою формою вилучення малого простору з великого.

 Про це Анна розповіла старому Беді, коли принесла цілий мішок великої синьої фасолі до його панцерника. Вони витягли мішок на дах панцерника і висипали все у верхній люк. Анна заглянула вниз і завмерла — всередині панцерник був повен фасолі різних розмірів і кольорів, вершина купи повільно зсувалася, наче потоки лави у вулкані. Беда збирав зі всього Ялівця фасолю, щоб відвезти її на базар у Косові.

Видно, потім він щось казав Непростим, бо вони прийшли і зробили так, що цілком молоду Анну призначили міським архітектором.»

Тарас Прохасько «НепрОстые»

(отрывок)

Неожиданно для самой себя Анна стала рисовать фасолинки. Движения, которым она это делала, доставляло ей наивысшее физическое наслаждении. Тысячные повторения не делали наслаждения меньшим. Анна начала об этом размышлять. Она во всем видела фасоль – в речных камушках и в луне, в свернутых псах и позе, в которой она чаще всего засыпала, в овечьих почках, легких, сердце и полушариях мозга, в головке карпатского сыра и шляпках грибов, в телах птичек и зародышей, в своих грудях и любимых двух тазовых костях, которые торчали внизу живота, в берегах озерков и концентрических линиях, которыми указывалось увеличение высоты горы на географических картах. Решила, что ничто иное, как фасоль, является наиболее продуманной формой извлечения малого пространства из великого.

Об этом Анна рассказала старому Беде, когда принесла целый мешок большой синей фасоли к его  панцернику. Они вытащили мешок на крышу панцерника и высыпали все в верхний люк. Анна заглянула вниз и замерла – внутри панцерник был полон фасоли разных размеров и цветов, вершина кучи медленно сползала, как потоки лавы в вулкане. Беда собирал со всего Яливца фасоль, чтобы отвезти ее на рынок Косова. Видно, потом он что-то сказал Непростым, так как они пришли и сделали так, что очень молодую Анну назначили городским архитектором.