Не подобається, коли на тебе не звертають увагу?! Зате я привернула його увагу до себе! ) Знайшла чому радіти?! ( Все одно не можу його зрозуміти. Сам підходе цілує мене, коли йому захочеться. А як мені хочеться його поцілувати, то його це дратує. ??? Тобі ж байдуже до мене, тоді чому ти мене мучаєш?!?!?! Вже всі знають, що він переводиться на інше місце роботи. Я знала це вже давно, та чомусь кожного разу, коли чую це від нього, то ніби ножем по серцю. Сльози ледве стримую. Він говорить, що ми і так зможемо бачиться, він мені телефонуватиме. Але ж я розумію, що цього не буде. Сам же недавно казав, що коли не бачиш людину, то швидко її забуваєш, і мене він швидко забуде. ЗАБУДЕ! Чому ж я так не можу?! Про що він думав, коли зваблював мене?!?!!! Задовольнити свої амбіції?! Потішити своє Его?! Навіщо тоді було весь час мене переконувати, що він зі мною спілкується не для того, щоб переспати у майбутньому?! Що я йому більше ніж друг, що він про мене завжди буде турбуватись і завжди переживає! Що, якщо мені потрібна буде допомога, то я можу завжди до нього звернутись! А потім так просто від мене відмовився. Уникав!!! Зараз ніби нормально спілкуємось. Може йому потрібен був час?! Він сказав якось, що спеціально обмежив наше спілкування, щоб тверезо обдувати все. Так просто! Для себе він все вирішив і навіть нічого мені не пояснив! Йому на той момент вже було байдуже. І зараз так. Ніякі ми не друзі. Принаймні він мене за друга не вважає. І від цього ще гірше! Я ніколи від нього нічого не вимагала. Бути друзями: просто спілкуватись. Невже це так багато, що я хочу?!?!!!