[317x450]
Сьогодні прочитала запис в одному із щоденників. Згадала такий приємний для мене момент мого життя. Про Белчёнка! Ну звісно, про кого ж ще. ) Я спустилась по сходах і зустріла його. Він просто взяв мене за руку, мило так подивився і повів у свій кабінет. Це було так мило, ніжно і турботливо!!! І так не очікувано!!! Зовсім не очікувано. Він навіть не зрозумів, як багато для мене це важило. Просто дотик до руки, він просто взяв мою руку, а який вплив це мало на мене. Я до кінця дня сяяла від щастя. Потім він скаже: «Ми хлопці таких дрібниць не помічаємо – ну, просто взяв за руку. Але мені приємно, якщо тобі це сподобалось». Він навіть не уявляє наскільки мені ЦЕ СПОДОБАЛОСЬ!!! У той момент я ще більше у нього закохалась…