[544x469]
Терпіти не можу свою роботу! Там всі обманюють, розводять плітки. ТАКІ ПІДЛІ люди, виявляється. Я вже це добре усвідомила, але кожен раз, ніби, заново це пізнаю. І, що смішніше, - ЩИРО дивуюсь, як люди так можуть. Звісно, кожен відстоює своє місце під сонцем. АЛЕ ж не ціною інших людей. Вони навіть не здогадуються, як своїми вчинками іноді ламають судьби оточуючих їх. Якщо я посміхаюсь - це ще зовсім не означає, що і всередині я теж посміхаюсь. Іноді так хочеться заплакати, а сліз нема. А інколи навіть не помічаю, як вже реву. Я не раз через них плакала!!! Можливо я слабка духом. Не буду сперечатись. Скоріш за все воно так і є раз реву. Є чудовий вислів: «Ни один человек не заслуживает твоих слёз, а те, кто заслуживают, не заставят тебя плакать!!!». Скільки раз собі це повторюю, а ТОЛКУ!!! І чому я така?!

МНЕ БЫ - ЖЕЛЕЗНЫЕ НЕРВЫ!
СЕРДЦЕ - ПОКРЕПЧЕ ГРАНИТА!
ДУШУ - ЗАКОНЧЕННОЙ СТЕРВЫ,
ЯРОСТЬ СОБАКИ ПОБИТОЙ!
ПАМЯТЬ ОТ КОШКИ СИАМСКОЙ -
ДОЛГУЮ, ОСТРУЮ, ЗЛУЮ!
ВЗГЛЯД - НЕНАВИСТЛИВЫЙ, ХАМСКИЙ!
ЧУТКОСТЬ - ГЛУХУЮ, НЕМУЮ!
ВЫРВАТЬ ВЛЮБЛЁННОСТЬ С КОРНЕМ...
НЕЖНОСТЬ - В МОГИЛУ, ПОД ПЛИТЫ!
ЧУВСТВО ВИНЫ - ТОПИТЬ В МОРЕ!
ВЕЖЛИВОСТЬ ГЛУБЖЕ ЗАРЫТЬ БЫ!
СОВЕСТЬ - В ПОМОЙНУЮ ЯМУ...
И БЕСКОРЫСТИЕ, ТОЖЕ!
ДА ДОБРОТУ, ЧТО ТАК РЬЯНО
РВЁТСЯ НА СВЕТ ЭТОТ БОЖИЙ!
БУДУ ЖЕСТОКОЙ И ГРУБОЙ!
ЦИНИЧНОЙ И САМОДОВОЛЬНОЙ!
МОЖЕТ ТАКИХ И НЕ ЛЮБЯТ...
НО ЖИТЬ ТОГДА
СТАНЕТ ...НЕ БОЛЬНО...