Українська вишиванка

Сорочку-вишиванку До самого світанку
Вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки, Розквітали квіточки:
Ружі та барвінок, вздовж по полотну.
Вишивала з піснею Яблука барвистії.
Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу Та вкладала душу,
Щоб на довгі роки вийшов оберіг.
Барви кольорові: Зелень – то діброви,
Молодість, надія, злагода і мир;
Жовтий – то колосся, Й плодовита осінь,
І ласкаве сонце, що встає з-за гір.
Синії стежини – То морські глибини,
До людей довіра і безкінечність вся.
Ну а чорний килим – Туга по загиблим,
Що за землю рідну віддали життя.
Хрестики червоні – То калини грони,
І вогонь гарячий, і пролита кров,
Але ще й родина, Ненька-Україна,
І родинне щастя, й вічная любов.
Я візьму льон білий, Нехай рух несмілий,
Але ж вишить спробую сорочку таку.
Ниточка до ниточки, Квіточка до квіточки,
Щоб нащадки згадували на довгім віку.