Найгірший день в моєму житті: 30 січня 2011 року.......
Я і знову за ним сумувала, місця собі не знаходила, плакала... слухала сумну музику і намагалася переконати себе в тому, що мені всерівно, але не могла......... всі мої думки лише про нього одного, всі мої твори тільки йому й присвячені, вся моя музика, кожний звук були наповнені його енергією....... я так більше не можу любити його безкінечно, не знаючи чи він мене любить, чи щось відчує.........
Але тут я заходжу на його сторінку я його сімейния стан заручений з не буду казати з ким з якоюсь дівчиною........ все моя душа померло, всі надії й сподівання зникли..... це кінець...........
Тоді я попросила подругу, щоб вона якось мені допомогла. вона запиталася його вконтактах хто йому подобається. він сказа, що та дівчина, що в нього в сімейному стані... подруга написала, шкода просто ти подобаєшся одній дівчині і він запитав якій. "А тобі не всерівно ти ж маєш дівчину".... "Яка різниця напиши якщо не важко" і вона написала моє ім"я проте він написав ................. і подруга спитала ще раз чи я йому подобаюся він написав:" : бля, на данний момент мені подобається(глянь сп)"................................................................................................................................................
Я прочитала це і почала плакати і думати яка ж я дурна, що я його стільки любила............... всі статуси писала лише для нього........... сумні пісні, сльози, самотність...... а навіщо! Він напевно думав, що я якась дура і вже дістала його............... він нічого не відчуває до мене.................. взаємного кохання не існує! взагалі воно не існує................ мені так боляче і важко на душі.. там така діра яку немає чим заповнити. а серце моє помирає лиш чути монотонні його удари та біль і жаль........... сльози, сльози, перестаньте мене мучити я вас благаю і думки розсійтеся в інею зимовому. настане весна........... але спочатку буде День Святого Валентина............ всі будуть з хлопцями, будуть одне одному дарувати подарунки, поцілунки, тепло і кохання................ я теж так хочу! чому життя таке складне, я його ніколи не зрозумію. а може я ще буду щаслива кохана і закохана, адже після чорної смуги має бути неодмінно біла) так, всяке ще може трапитися. потрібно надіятися, це ж мій девіз, що надія помирає останньою, а я так швидко здалася. буду мріяти і втіляти свої мрії у реальність......... це ще не кінець, все тільки починається! він ще прибіжить до мене, може, але я буду з іншим він пожаліє, що так мене образ, але вже буде пізно . буде пізно і дороги назад не буде...........