Буває,що хочеться написати все, що думаю. І лише почавши писати,розумію,що незнаю,що писати.Та сьогодні якось зібрала всі думки і сижу,слухаю звук клавіатури під пісні Бумбоксу,на які ти мене підсадив. Така дивна пустота всередині. Всі минулі почуття до тебе зникли...Залишилась якась незрозумілість чи що.В нас не було ніяких відносин,ми просто переписувались,так довго,здавалося,що вічно. Я відчувала в тобі якусь таку потребу, для мене було звичайним кожного разу відписувати на твої повідомлення. Пам"ятаєш, як писав , що спостерігаєш за мною з вікна мого четвертого поверху чи як казав , що сидиш біля мене,а я тебе просто не бачу? Це все таке якесь наше,незрозуміле для інших. Я впевнена ти не приділив нашій півторарічній переписці великої уваги. Ти з всіма так переписуєшся.Це я теж знаю. Але, незважаючи на все це, ти - єдиний ,хто так зі мною переписувався і з ким так переписувалась я. Все це було так обережно,хвилююче. Якби ти знав,як я скучаю за тими вечорами, коли мені приходили твої останні повідомлення.Ти ніколи цього не дізнаєшся.
Я ніколи не відправлю тобі це повідомлення.