Ось і осінь, золота пора.. золотаве листя, люди з мрійливими очами та й спогадами про літо, що вже не повернути. Проте ця осінь дарує мені набато більше усьго, стільки яскравих хоча й спокійних моментів.. Мені вже 22, я стою перед новим поворотом у моєму житті і він мене поглинає, так ніби - все так і має бути.. Кудись подівалися літні спогати, "мої найближчі".. Може здається, проте їх не вистачає!
А я просто живу.. це "просто" мені якось ніби ввижається, я хочу жити.. дихати на повні груди. Це зараз передімною.. осталося тільки доторкнутися! Я хочу.. дуже хочу, а життя..хм.. воно буде поки що без коханого.. не час, доля мене знайде!
[525x700]