Сьогодні, сидячі в кларі-барі та шушучаючись з Софіею про життя, хлопців та інші дрібниці мені аж закортіло осені, та не просто закортіло, а шалено знадобилось.
Знадобилась набридлива школа, яку я ненавиджу (точніше учнів якої ненавиджу). Знадобилась температура +16 по цельсію і мартензи без підборів. Знадобилось когось обійняти дуже міцно і виплакатись, але тут і зараз я їла найсмачніше в світі морозиво і пошепки всміхалась вечірнім зайченям на підвіконні. Все було так суперкласно, але я кортіла драми та дівчачього щастя, з мокріми п ятами та чиєюсь головою на плечі.
Зараз (просто зараз) я утираю сльозки. Бо мати вашу! до мене чіплялись якісь гопники і мені знадобилось добраче побігати щоб не оказатись об***ю посеред вечірньої Одеси. Але, все одно мені добре і все одно я хочу в когось закохатись.