Фух... щось я дуже притомилися... виснажилася... точніше, себе виснажила.
Хоч десь можу порозмовляти мовою рідною й відвести душу...
Трохи незвично набирати українські літери... Хоч клавіатура одна й та ж...але все ж таки важкувато... Саме так: незвично...
Щось я дуже потомилася... В мене така слабкість... як була, коли я ще не знала, що хворію, але вже хворіла... Тоді був високий цукор, скоріш за все... Я й не давала йому спускатись... щодня по 15-20 чашок чаю з цукром... цього не можна було робити, але ж я не знала!..
зараз, лишень, це вже не так важливо.
просто я хочу щось добре написати в останній день свого чотарнадцятиріччя...
Ось вже завтра мені буде 15. і що? Що я зробила за цей рік? А що зроблю за наступний... Чи зроблю щось... Напевно, що так. Треба. Це-життя. Треба боротися, хоча я вже дуже втомилася...
мені важко,хоча...Зараз мені добре... Я втомлена і не здатна на те, щоб чимось займатися... Мої пальці ліниво набирають цей текст... і це не тому, що я так не хочу писати!.. Я хочу! Хочу викласти все хоч сюди, щоб не затрималося надовго воно в моєму серці... Бо все перетравлюю я у себе в душі... від того всё мої хвороби, від того слабкість. Забагато енергії йде на те, щоб перетравити все погане у собі, нічого нікому не кажучи...
Зітхаю... Зітхаю... Вдихую повітря... Спокійно на душі. вже заспокоїлась.Не знаю, що буде й через 10 хвилин... Може. знову депресія?
а, може, й ні. Може, все буде добре. Я часто малюю смайлики, коли мені погано... десь з 3-ього ( як настрій не дуже поганий) стає краще-починаю усміхатись... Вже осміхнулася:))))))
ну от, бачите? Мені вже краще:) Дякую... Дякую Богові за все... За життя, за лихо та щастя... за все.
все-таки Він нас створив...)