Вона приходе завжди в певний час
І в певній ложі п'є поволі каву...
Ах, пані, скільки сонця в вас!
Таку усмішку сонячно-ласкаву
Я бачу перший раз!

І хто вона? Чого така смутна,
Чого так журиться невтішно?
Ах, пані, пані чарівна,
Як я люблю, люблю вас ніжно,
Прозоро, радісно, безгрішно!

Але уста, уста її!
На мармур кинуті коралі...
Ах, пані, в мене думи злі...
Коли б на мармурі... в цій залі...
Коралі б ці були мої!

Вона всміхнулася мені,
Сама смутна - мені всміхнулась!
Ах, пані, це було вві сні,
Але до мене молодість вернулась,
Безхмарні думи і пісні.
Олександр ОЛЕСЬ