Настроение сейчас - повені болю

 

Мені майже 18, а я й досі розплачуюсь за правду, дурниці, Сім"ю....А виходить все так, як у дитинстві - теплий котяра, м"яка іграшка, варення і чай. Універ...щож, там хоч французька почалась...Незабаром вимкну телефон, мене ніхто не шукатиме і піду собі...далі втрачати себе і час...Бо більше нічого втрачати..."хоч із усіх втрат, втрата часу найстрашніша"....а мені й надалі лячно - втрачати назавжди людей...Це все - рівно за тиждень...поки що - Тірсен, Cinematic Orchestra та очікування повні...як завше - довго, аби витримати достойно...аби просто втриматись...???