Нарешті ми зустрілися з тобою,
ти той, на кого довго я чекала.
Хоч ти був поруч стільки років,
нам доля знак не подавала.
Одного разу ти прийшов до мене
і билось серце імпульсивно,
коли із пазухи дістав ти
ту незвичайну квітку дивну.
Ти простягнув скляне створіння
та в мене слів забракувало.
Не розуміла я насправді
що мені квітка віщувала.
Ти лиш сказав, побачив квітку
і я тобі в той час згадалась,
і подарунок той від серця,
щоб навіть я не сумнівалась.
Я немогла тоді гадати,
що може щось між нами бути,
але чарівну дивну квітку
мені ніколи не забути.
Тож хочу я тобі сказати,
я вдячна долі, що так сталось,
на цій землі такій великій
ми всеж з тобою відшукались.