Йому 19. Гарний хлопець. Їй 26. Вона його спокусила. Він також цього хотів. Якщо б не хотів, нічого б і не вишло. Вони провели 3 години разом. Якісь 3 години. Але їм було добре удвох. Вона йому давно подобалась. Та і він їй теж.
Але що зараз? Ніч пройшла.
- Я різнолюб. Ну я такий.
- Я хоч тобі ще подобаюсь?
- Так, звичайно, і подобалась і подобаєшся.
- А що далі?
- А що далі? Я від себе не залежу. Я ще вчусь, тим паче в іншому місті.
- Я розумію. Тобі було погано зі мною?
- Ні, навпаки, дуже добре.
Їй так хочеться ще щось мати з ним. Таємні поцілунки. Обійняти його. А ще більше, щоб він пожалкував про те, що так зробив. Їй хочеться, щоб він зрозумів, що вона йому потрібна. Їй так хочеться його обійняти.
Але навіщо це все? Майбутнього у них немає. Навіщо зараз щось робити? Для розваги? Ні. Їй хочеться відчувати себе щасливою, відчувати, що вона бажана і потрібна.
- Але ж ми друзі. Ми не втратимо цих відносин, - сказав він.
- Ні, ми втратили ці відносини, коли провели із тобою 3 години.
- Не говори так. Ти не права. І я ніколи не проїду поряд, не сказавши: «Привіт».
Все так БАНАЛЬНО.
Вона знала, що все так і буде, але трошки надіялась. Надії не виправдалися.