Лісавєтград. Частина 1. Топоніміка

Хоча я й живу всього в 150 км від Кіровограда, побувати там не проїздом довелося лише цього літа. Місто несподівано сподобалося. І справа не тільки у збереженому ансамблі старої еклектично-модернової забудови 19 ст., про те я знав і раніше, скільки у такій важкопоясненій словами дефініції як дух міста.
Запланував серію коротеньких розповідей про колишній Лісаветград, ще конкретно не знаю, що з того вийде. Але почну сьогодні може і не з самого атракційного, але… Отже – про назви кіровоградських вулиць.

сподобалися нові таблички

Готуючись до поїздки і не знайшовши в книгарні мапу Кіровограда, я поліз до гугл-мап. Гугль знав назву кожнісінької вулички цього обласного центру, але від мапи віддавало глухою совковістю. Центральна вулиця Карла Маркса, перпендикулярна їй – Леніна, тут були і Луначарський, і Володарський із Дзержинським… Коротше, стандартний набір. Та й що було чекати від міста, в якому досі точиться полеміка з повернення історичної назви, позаяк Сергій Миронович Костриков жодного стосунку до нього не мав?
Але на місці таких вулиць я не знайшов :)
Виявляється ще в жовтні 2011 міська рада ухалила рішення про повернення деяким вулицям в центрі історичних назв. Так центральна вулиця (кол. К.Маркса) стала Великою Перспективною, а Леніна – Дворцовою.

Все ж приємно, коли головні вулиці носять оригінальні назви, а не поголовно Шевченка/Грушевського/Незалежності
З Дворцовою, звичайно, трохи складніше. Мені так і хочеться назвати її Двірцевою, але по-перше, до двірця вона не веде, а по-друге, певно мало хто у Кіровограді назве залізничний вокзал двірцем. Але нехай буде, все ж ліпше, ніж банальний Лєнін в кожному місті.

У назвах не забули і про міського голову Єлизаветграда, за часи керування якого це місто пережило справжній бум розвитку. Цікаво, чи згадають так колись про наших нинішніх очільників?
А ще гарно, що на табличках пишуть коротеньку інформацію про того, чиїм ім’ям названо вулицю. Хоча з Шевченком – то вже певно, занадто :)

А традиція пояснювати назви вулиць у Кіровограді, виявляється, були і раніше. То й добре, відразу зрозуміло, що до російської Пєрмі то стосунку не має.

Не забули і про сучасних героїв України. Ім’ям Чорновола назвали колишню Луначарського (це до депутатського корпусу Черкас, який ревносно захищає вул.Енгельса від “зазіхань” громади назвати ту вулицю іменем відомого земляка). А от назви міських районів, як і міста в цілому, поки що лишилися старими.

У продовження теми, що мені так сподобалося в Кіровограді, сьогодні розповім про певно найдивовижніший будинок старого Єлизаветграда – будинок Барського.

[показать]

[x411]	[x411]	[x411]
маскарон “Ніч”	тризуб?	маскарони “День” і “Ніч”

Приватний будинок для підприємця Олександра Барського було споруджено 1900 року за проектом провідного міського архітектора Олександра Лишневського. Видатний російський (а потім і радянський) архітектор саме в Єлизаветграді починав свою самостійну діяльність. За 6 років роботи в місті він став автором таких видатних пам’яток, як Велика синагога, лікарня св.Анни, жіноча гімназія, будинки Вайсенберга та Заславського, але про них згодом. З 1901 року Лишневський жив і творив вже у столиці імперії.

[x423]	[x423]	[x423]
“медуза” над входом		модерновий декор

Будинок Барського знаходиться в самому центрі Кіровограда за адресою вул.Дворцова (колишня Леніна), 40
Зовні особняк Барського є яскравим відображенням стилю модерн з елементами еклектизму.

[x403]	[x403]
сичі…	та змії

Так, угорі фасад прикрашений маскаронами, що відображають символи дня і ночі, між вигнутими як пагони рослин різьбленими вікнами традиційно модерної форми (не прямокутної) по стіні до основи цоколя спускаються рослинні орнаменти з елегійними мотивами розквітаючих і в’янучих лотоса та лілій. Під вікнами розташовано барельєфи на мотиви «Змі́я, поїдаючого птахів», а середина орнаментальних композицій означена зображенням сичів з розпущеними крилами. Над вхідними дверима розміщена маска медузи — символ фатуму, призначення долі.

[x268]	[x268]

Інтер’єри особняка є сплавом архітектурних стилів, притаманних періоду еклектики. В декоративному оформленні парадної половини — вітальні, будуару, передпокою простежуються мотиви стилю рококо, в кімнаті для куріння — знайшли відображення мотиви мавританського стилю, а в оформленні їдальні домінантними є плавні, елегантні лінії орнаменту в стилі модерн. Оригінальна інтерпретація класики вирізняє вестибюль.

[показать]

[x247]	[x247]	[x247]
люстри та плафони

Досить цікавою є багата ліпнина плафонів, стелі, падуг, фризів, маскаронів над отворами дверей та вікон, що вдало доповнюється ошатними формами печей-голандок та чепурним декором, ретельно підібраним до особливостей стильового оформлення приміщень.

[показать]

[x280]	[x280]

[x390]	[x390]

Особливе враження справляють багатоколірні печі будуара та їдальні, а також витончені глазуровані груби великої вітальні і передпокою, прикрашені позолотою та розписами з невеликими панно, що повторюють класичні пасторальні сюжети.

[x417]	[x417]	[x417]
кахлі

[показать]

[x378]	[x378]

З 1929 року в приміщенні будинку Барського міститься Кіровоградський краєзнавчий музей. У 2008-2010 рр. проводилися реставраційні роботи.

[показать]