Шановні дідусі, бабусі, батьки, старші сестрички та братики! Завдання цієї абетки — якнайдоступніше показати дитині, що

ЗВУКИ МИ ВИ МОВЛЯЄМО І ЧУЄМО, БУКВИ ПИШЕМО І БАЧИМО.

Ви, напевно, не раз спостерігали, що малята залюбки копіюють голоси різних тварин, звірів, птахів. Ці звукові склади, вигуки (няв, гав, ціп тощо), вимовлені дитиною, і є першими сходинками у Ті мовному розвитку, опануванні фонетики української мови. Природно й легко запам'ятовуючи склади-звуки, діти водночас вивчають літери, які потрібні для складання цих звуків. Прочитавши віршика, запропонуйте дитині гру: віднайти графічне зображення щойно вимовлених звуків на алфавітній стрічці, згодом попросіть показати їх у правильному порядку (скласти). Перечитуючи знову віршики-складаночки, дозволяйте дитині самостійно вимовляти (прочитувати) склади, виділені крупним шрифтом. Вивчивши звукову абетку, дитина, сподіваємося, підготується до кращого творчого оволодіння правилами будови й творення слів, легко запам'ятає літери, швидко навчиться читати.

Ця абетка базується на принципах схваленої Міністерством освіти України і рекомендованої до використання у навчально-виховній роботі методики педагога-новатора М. О. Зайцева, який на практиці довів ефективність нетрадиційного способу вивчення мови, читання, а також граматики, математики.

Перш ніж братись до науки, 
Нумо, діти, вчити звуки.

Вчити звуки? Гарна ціль, 
Тільки ж брати їх звідкіль?

Треба в іграшок спитати: 
«Чи умієте звучати?»

Барабан промовить нам, 
Може, «бум», а може, «бам».

Лялька Барбі промовчить, 
А папужка запищить.

Але це - пуста розмова: 
Не складеш з цих звуків слова.

Краще, любі мамо й тату, 
Підем з дітками гуляти

Зі сторінки на сторінку, 
Від малюнка до картинки.

Все, що «скажуть» звір, чи пташка, 
Чи плазун, а чи комашка,

Маєте запам'ятати 
І навчитись вимовляти.

Світ — велика школа. 
Все ЗВУЧИТЬ довкола!

Що кричить бичок? 
— БА - 
БУ - 
БИ - 
БЕ - 
БОК! —

А малий баран: 
— БЯ - 
БЮ - 
БІ - 
БЄ - 
БЯН! —

Котик сина кличе: 
— МАВ! 
Мишку я тобі спійМАВ! — 
Кошеня сказало: 
— М'ЯВ, 
Швидко я її уМ'ЯВ! —

Песик з буди виглядає: 
— ГАВ - 
ГАВ - 
ГАВ! —

Цуценя в дворі гуляє: 
— ДЗЯВ - 
ДЗЯВ - 
ДЗЯВ! —

Муха, муха-коверзуха: 
— ДЖА - 
ДЖЕ - 
ДЖИ, 
ДЖО - 
ДЖУ - 
ДЖИ! —

Пролітає біля вуха: 
— ВЖЮ- ВЖЮ-ВЖЮ, 
ВЖІ-ВЖІ-ВЖІ! —

Горобчиха: 
— ЧІК- 
ЧУК- 
ЧИ-КИ, 
А де мої горобЧИ-КИ? —

Горобейко: 
— ЧІВ - 
ЧУВ - 
ЧИВ, 
Я літати їх уЧИВ! —

Жук гуде: 
— ЖА - 
ЖУ, 
ДЖА - 
ДЖУ! 
Я на дереві сиДЖУ! —

Півник: 
— КО - 
КУ - 
КУ - 
РІ - 
КУ, 
Перестрибну цю ріКУ! —

А курча: 
— ЦІВ - 
ЦЮ, 
ЦЯХ - 
ЦЯХ, 
Я пройду по камінЦЯХ.—

На ґанок ґава залетіла:

— ҐЕР - 
ҐЕР, 
ҐРА - 
ҐРА! — 
Кричить вона щосили,—

Бджілку-дзвінку ДЗУМДУДУ 
Біля динь завжди знайДУ! —

Запитала мишка ПІК: 
— Хто млинця для мене сПІК? —

Гуска: 
— СЕ - 
СУ - 
СИ - 
СО - 
СА — 
Це черв'як чи ковбаСА? —

Гусеня: 
— СЬО - 
СІ - 
СЄ - 
СЮ, 
З'їм вСЬОго, а може, вСЮ! —

Скаче коник: 
— І-ГО - 
ГО - 
ГО! — 
«ВЙО!» — 
Це знак рушать для ньоГО.

Качка кличе: 
— ТОК - 
ТОК - 
ТОК, 
Можна їсти цей лисТОК,

А на ньому, 
КРА - 
КРА - 
КРА, 
Риб'яча смачна іКРА.—

Довгим дзьобом сТУК та сТУК, 
Дятел каже: 
— ТАК - 
ТОК - 
ТУК! —

Говорить сова: 
— ФУ - 
ФІ - 
ФЕ - 
ФО - 
ФА —

Мале совеня: 
— Ф'Ю - 
Ф'Ї - 
Ф'Є - 
ФЙО - 
Ф'Я! —

На пеньочку вуж лежить. 
Він шепоче і шипить: 
— ЩА - 
ЩО - 
ЩУ - 
ЩИ - 
ЩІ - 
ЩЕ-ЩЕ! 
Грій же, сонечко, ІЩЕ! —

А лелека: 
— КЛАЦ - 
КЛО - 
КЛО! 
Скільки жабенят втеКЛО! —

Всі жабки питають: 
— ДЕ КУМ, 
ДЕ КУ-МА? - 
Лиш рибка мовчить: 
— Ь - 
Ь - 
Ь — 
В неї звуку нема.

"Українська абетка" Збірник абеток, 1996