Это цитата сообщения Bukhgalteriya Оригинальное сообщение

Розпочинаємо підприємницьку діяльність

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання підприємцями з метою досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу).

Cуб’єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності за винятком:

- військовослужбовців;

- посадових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки; внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату;

- посадових осіб органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств;

- осіб, яким суд заборонив займатися певною діяльністю (не можуть бути зареєстровані як громадяни-підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду;

- осіб, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.

Громадяни-підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Крім цього, суб’єкти підприємницької діяльності мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації.

Особливості регулювання окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України.

Отже, тим громадянам, які вирішили розпочати підприємницьку діяльність, для отримання статусу фізичної особи - підприємця без створення юридичної особи, необхідно:

- отримати ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб;

- зареєструватись в органах державної реєстрації;

• стати на облік в податковій інспекції.  

 

 

Хто має право бути суб'єктом малого підприємництва?  

 

Законом України від 19.10.2000 №2063 – ІІІ “Про державну підтримку малого підприємництва” (далі - Закон №2063) визначено правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні.

Суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (фізичні особи–підприємці);

• юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

 Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Дія Закону №2063 поширюється на суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності, у тому числі тих, що здійснюють діяльність у галузі сільського господарства.

Однак, дія цього Закону не поширюється на довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти, які є виробниками та імпортерами підакцизних товарів, а також суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка вкладів, що належить юридичним особам - засновникам та учасникам цих суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.

Одним із основних напрямів державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

 

 

Реєстрація в органах місцевого самоврядування

 

З 1 липня 2004 року вступив в дію Закон України від15.05.2003 №755 “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Тому віднині державна реєстрація підприємств та інших юридичних осіб, а також приватних підприємців здійснюватиметься відповідно до положень цього Закону.

Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або в районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця (ст.5 Закону №755).

Під місцезнаходженням юридичної особи розуміється місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а у разі його відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яку зазначено засновниками (учасниками) в установчих документах та за якою здійснюється зв’язок із юридичною особою.

Місцем проживання фізичної особи - підприємця є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо)у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою – підприємцем. За проведення державної реєстрації юридичної особи з 1 липня 2004 року справляється реєстраційний збір у розмірі 10 н.м.д.г. (170 грн.), фізичної особи – підприємця – 2 н.м.д.г. (34 грн.).

Розмір плати за проведення державної реєстрації змін до засновницьких документів юридичної особи, державної реєстрації зміни імені або місця проживання фізичної особи-підприємця становить 30 відсотків реєстраційного збору, встановленого для первинної реєстрації (відповідно – 51грн. для юридичних осіб та 10,2 грн. для фізичної особи - підприємця).

За заміну свідоцтва про державну реєстрацію у зв’язку з його втратою чи пошкодженням доведеться сплатити реєстраційний збір для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців у розмірі 1 н.м.д.г., тобто 17 грн.

Перереєстрація у зв’язку зі зміною законодавства для всіх суб’єктів підприємницької діяльності провадитиметься безкоштовно.

 

 

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця  

 

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем (далі - заявник), повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

- копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

• документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст.10 Закону №755 за проведення державної реєстрації для фізичної особи – підприємця справляється реєстраційний збір у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян .

Зазначений вище перелік документів є вичерпним тому, державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

У разі подачі документів заявником особисто державному реєстратору додатково пред'являється паспорт.

 

 

Реєстрація юридичної особи

 

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи ( реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений);

- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

- два примірники установчих документів (установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками). Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У окремих випадках установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід’ємною частиною відповідних установчих документів);

документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи (у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Документи, які подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.

У разі реєстрації юридичної особи , для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю), додатково подається документ, що засвідчує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств, додатково подається звіт про проведення підписки акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

У разі реєстрації селянського (фермерського) господарства , додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору на право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

У разі державної реєстрації юридичної особи , засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру. Зазначений вище перелік документів є вичерпним, тому державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

 

 

Взяття на облік у податковому органі

фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб

 

Термін та порядок взяття на облік органами державної податкової служби фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб визначено Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України від 19.02.98 №80 (в редакції наказу ДПА України від 17.11.98 №552) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.98 за №791/5231.

Після взяття платника податків на облік органи державної податкової служби видають йому довідку за ф.№4-ОПП, яка підтверджує взяття його на податковий облік. Для пред’явлення в установи банків, де він вирішив відкрити поточні рахунки, та інші органи державної влади видаються копії довідки.

Юридичні особи , незалежно від виду діяльності й запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг), та діючі особи, які підпадають під визначення статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість відповідно до Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 1997 року N 149 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11 червня 1997 року за N 216/2020.

Постійні представництва нерезидентів повинні до початку своєї господарської діяльності стати на облік у органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням як платники податку на прибуток згідно з Положенням про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 року N 23 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 лютого 1998 року за N 63/2503.

Неприбуткові установи й організації повинні до початку своєї діяльності стати на облік у органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням згідно з Положенням про Реєстр неприбуткових організацій та установ, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 липня 1997 року N 232 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 серпня 1997 року за N 291/2095.

Взяття на облік договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи здійснюється відповідно до Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16 січня 1998 р. N 24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 лютого 1998 р. за N 62/2502.

Благодійні організації всіх організаційно-правових форм зобов'язані після отримання свідоцтва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облік у органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням згідно з Законом України "Про благодійництво та благодійні організації".

Для взяття на облік платники податків - юридичні особи (крім житлово-будівельних кооперативів, автокооперативів садівничих та інших кооперативів, профспілок, військових частин, а також суб'єктів господарської діяльності Міністерства оборони (МО), Міністерства внутрішніх справ (МВС), Служби безпеки України (СБУ), Національної гвардії України) подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

- заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

- завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

- копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом (крім суб'єктів підприємницької діяльності).

 

 

Порядок отримання печаток і штампів  

 

У Законі №755, на відміну від колишнього пункту 15 Положення №740, відсутні будь-які норми про отримання дозволу суб’єктам підприємницької діяльності на виготовлення печаток і штампів. Так що поки діятиме існуючий на сьогодні механізм. Тому суб’єкту підприємницької діяльності необхідно знати, що отримане Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття розрахункового та інших рахунків в установах банків, а також виготовлення печаток і штампів. Для отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів суб’єкту підприємницької діяльності необхідно подати до органу внутрішніх справ такі документи:

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- два примірники зразків печаток і штампів;

- документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.

На печатці та штампах має бути зазначено ідентифікаційний номер юридичної особи чи ідентифікаційний номер фізичної особи – підприємця (п.7 ст.58 ГКУ).

Орган внутрішніх справ зобов’язаний протягом п’яти робочих днів від дня отримання документів видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів або письмову відмову із зазначенням причин, обумовлених законодавством України.

Зразки печаток і штампів затверджуються громадянином-підприємцем і не потребують додаткового узгодження. Але при цьому обов’язковою умовою є наявність на печатках і штампах ідентифікаційного номера фізичної особи.

 

 

Відкриття рахунків в установі банку

 

 Громадянинові-підприємцеві може бути відкритий розрахунковий рахунок в установі банку як у національній, так і в іноземній валюті.

Підпунктом 2.2.9 Інструкції про відкриття банками рахунків у національній і в іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998р. №527 визначено перелік документів, які необхідно подати приватному підприємцеві в установу банку для відкриття рахунку, а саме:

а) заява про відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписана суб'єктом підприємницької діяльності;

б) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, що його видав;

в) копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчена податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

г) довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

ґ) картка із зразками підписів, що надаються в присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчуються цим працівником або нотаріально.

д) копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчена нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку (подається, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності використовує найману працю).

Крім цього, на виконання вимог пункту 5.5 Інструкції про порядок обліку платників податків від 19 лютого 1998 року №80 громадянин-підприємець зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття (або закриття) рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подати особисто або надіслати поштою, з повідомленням про вручення, на адресу органу державної податкової служби, в якому він взятий на облік, повідомлення про відкриття (закриття) поточних рахунків в установах банків.

Порядок подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в установах банків, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.08.2001 N 306 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.10.2001 за N 923/6114.  

Зверніть увагу, що згідно з чинним законодавством органам державної податкової служби надано право застосовувати до банків або юридичних осіб, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, штрафні санкції у вигляді двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

Перелік видів діяльності, що підлягають патентуванню  

 

У разі здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає патентуванню, підприємець повинен придбати торговий патент і щомісяця (щокварталу) сплачувати встановлену суму плати за патент.

Торговий патент – це державне свідоцтво, що засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами діяльності, що патентуються.

Законом України від 23 березня 1996 року №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”(із змінами та доповненнями) визначено порядок патентування торговельної діяльності, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності.

Торговий патент видається за плату суб’єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб’єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб’єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб’єктів.

Патентуванню підлягає:

• торговельна діяльність (оптова, роздрібна, громадське харчування) за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток;

- діяльність з надання побутових послуг, за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Перелік послуг, які відносяться до побутових, затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 27.04.98 №576;

• діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, включаючи операції з готівковими валютними засобами, вираженими в іноземній валюті, і з кредитними картками;
• діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Без придбання торгового патенту суб’єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва:

• хліб і хлібобулочні вироби;
• борошно пшеничне та житнє;
• сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;
• молоко та молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;
• продукти дитячого харчування;
• безалкогольні напої;
• морозиво;
• яловичина і свинина;
• домашня птиця; яйця;
• риба;
• ягоди і фрукти;
• мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл;
• картопля і плодоовочева продукція;
• комбікорм для продажу населенню.

 

 

Перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню  

 

Статтею 9 Закону України від 1 червня 2000 року №1775-ІІІ “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1) пошук (розвідка) корисних копалин;

2) виробництво, ремонт вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду;

3) виробництво вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

4) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України);

5) видобування уранових руд;

6) видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

7) виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

8) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

9) виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами;

10) виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

11) виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами;

12) виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони;

13) розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації;

14) розроблення, виробництво, використання, експлуатація, сертифікаційні випробування, тематичні дослідження, експертиза, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації, торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації;

15) розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів;

16) розроблення, виробництво, впровадження, обслуговування, дослідження ефективності систем і засобів технічного захисту інформації, надання послуг в галузі технічного захисту інформації;

17) виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності;

18) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

19) постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом;

20) зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний ліцензійними умовами;

21) централізоване водопостачання та водовідведення;

22) розроблення, випробування, виробництво, експлуатація ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем;

23) розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

24) культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби для промислових цілей;

25) проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт;

26) медична практика;

27) переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів;

28) ветеринарна практика;

29) організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей;

30) будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж);

31) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом;

32) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом;

33) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

34) надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі;

35) надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом;

36) заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів;

37) збирання, первинна обробка відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

38) збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України);

39) операції у сфері поводження з небезпечними відходами;

40) пункт 40 статті 9 виключено 

41)проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів;

42) проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам;

43) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

44) виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт;

45) виконання авіаційно-хімічних робіт;

46) пересилання поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей та посилок масою до 30 кілограмів;

47) надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот);

48) надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів);

49) технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового мовлення в межах промислової експлуатації;

50) організація іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму; екскурсійна діяльність;

51) фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність:

- організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту;

- діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні;

52) пункт 52 статті 9 виключено53) пункт 53 статті 9 виключено

54) пункт 54 статті 9 виключено 

55) діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

56) посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном;

57) професійна діяльність на ринку цінних паперів;

58) проведення землевпорядних та землеоціночних робіт;

59) проектування, будівництво нових і реконструкція існуючих меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури;

60) діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

61) посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника;

62) виробництво дисків для лазерних систем зчитування;

63) експорт, імпорт обладнання та дисків для лазерних систем зчитування;

64) виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового; 

65) оптова торгівля насінням; 

66) виробництво, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Відповідно до постанови КМУ від 29.11. 2000 р. N 1755 «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» (із змінами і доповненнями ) встановлено термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 2, 3, 4 цієї постанови) становить 3 роки, а плата за її видачу справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади.

 

 

Загальна система оподаткування

 

Загальна система оподаткування передбачає сплату податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з Законом України від 18 лютого 1997 року №77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” (зі змінами та доповненнями).

Суб’єкти підприємницької діяльності – які згідно з законодавством не вибрали (або не підпадають) спрощеного порядку оподаткування, повинні сплачувати відповідно до вказаного вище закону такі загальнодержавні податкиі збори:

• податок на додану вартість;
• акцизний збір;
• податок на прибуток підприємств (крім фізичних осіб);
• податок з доходів фізичних осіб;
• мито;
• державне мито;
• податок на нерухоме майно (нерухомість);
• плата (податок) на землю;
• рентні платежі;
• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
• збір за спеціальне використання природних ресурсів;
• збір за забруднення навколишнього природного середовища;
• збір на обов’язкове соціальне страхування;
• збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
• плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
• фіксований сільськогосподарський податок (крім фізичних осіб)
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
• збір за використання радіочастотного ресурсу України;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;
• та інші встановлені законами обов’язкові збори та платежі.

Порядок обчислення і сплати податку з доходу є головною відмінною рисою загальної системи оподаткування приватних підприємців.

Справляння податку з доходів громадян регулюється Законом України від 22 травня 2003 року №889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.93р. №13-92 “Про прибутковий податок з громадян” (зі змінами та доповненнями) та розробленою на його підставі Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. №12 та зареєстрованої в Мін’юсті України 09.06.93 р. за №64 зі змінами і доповненнями.

Відповідно до Інструкції (зі змінами та доповненнями) приватні підприємці сплачують податок протягом року шляхом перерахування до бюджету авансових внесків у розмірі 25% річної суми цього податку. Річна сума податку визначається податковими органами на підставі поданої приватними підприємцями декларації. Якщо приватний підприємець тільки починає здійснювати свою діяльність, він подає декларацію про очікуваний (оціночний) у поточному році дохід, а далі – декларацію про фактично отриманий протягом року дохід.

Приватні підприємці зобов’язані подавати до податкового органу щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, декларації за підсумками діяльності наростаючим підсумком з початку року з урахуванням результатів діяльності у четвертому кварталі. Тобто не пізніше: 10 травня – за І квартал, 9 серпня – за перше півріччя, 9 листопада – за 9 місяців, 9 лютого наступного року – за звітний рік.

При такому способі оподаткування підприємці ведуть облік доходів і витрат, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності у книзі за формою №10, встановленою Інструкцією 12.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Норми витрат наведені у додатку №6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян.

При здійсненні діяльності, яка вимагає при розрахунках із споживачами застосовувати реєстратори розрахункових операцій , підприємець повинен зареєструвати в державній податковій інспекції, за місцем реєстрації, реєстратор розрахункових операцій для проведення відповідних розрахунків.

Підприємці – фізичні особи, які підпадають під визначення платників податку на додану вартість, зобов’язані зареєструватися, як платники податку за їх податковою адресою в податковому органі та одержати відповідне свідоцтво. Для обліку податкового зобов’язання підприємці ведуть книги обліку продажу товарів, а для обліку податкового кредиту – відповідно книги обліку придбання товарів. Сплата податку на додану вартість підприємцями проводиться так само, як і юридичними особами.

Підприємці – фізичні особи, доходи яких оподатковуються за загальним способом оподаткування, сплачують також внески до Пенсійного фонду, а також ряду інших фондів, реєстрація в яких передбачена для осіб, що займаються підприємницькою діяльністю. Розмір внесків у Пенсійний фонд становить 32% від чистого доходу підприємця. При залученні до підприємницької діяльності найманих працівників із фонду оплати праці найманих працівників також нараховується 32% внесків у Пенсійний фонд.

 

Податок з доходів фізичних осіб, виплачуваних найманим працівникам, підприємці утримують при виплаті доходів незалежно від обраного способу оподаткування та повідомляють про такі виплати до податкового органу за ф. №1-ДФ.

 

Фіксований податок

 

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, відповідно до п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року №13-92 (зі змінами та доповненнями) мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту, за умови, якщо:

загальна кількість найманих працівників і членів сім’ї приватного підприємця, які беруть участь у підприємницькій діяльності, має становити не більше ніж 5 чоловік;

валовий дохід такого підприємця за попередні 12 календарних місяців не повинен перевищувати 119 тис. грн.;

приватний підприємець повинен здійснювати свою діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринку з обов’язковою сплатою ринкового збору згідно з діючим законодавством;

 

Увага! Не дозволяється застосовувати фіксований податок при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.

 

Доходи громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, отримувані ними від здійснення інших видів діяльності, крім торгівлі зі сплатою фіксованого податку на ринках, оподатковуються у загальному порядку.

Крім того, слід пам’ятати, що при сплаті громадянами фіксованого податку на доходи, отримані ними від здійснення такої діяльності, пільги зі сплати фіксованого податку законодавство не встановлює.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі та не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

У разі додаткового залучення до підприємницької діяльності в період дії патенту найманих осіб платник фіксованого податку самостійно доплачує 50 відсотків від суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу і повідомляє про це податковий орган, який зобов’язаний внести відповідні зміни до патенту платника фіксованого податку в строки, передбачені для його видачі.

Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.

Для отримання патенту платник податку подає до податкового органу за місцем проживання заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити:

- інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності;

- перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, котрі беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності та їх ідентифікаційні номери;

- інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів;

- документ, що засвідчує сплату фіксованого податку в розмірі, встановленому відповідною місцевою радою як для самостійної діяльності, так і в розмірі 50 відсотків за кожну особу, зазначену в заяві.

Платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім’ї, котрі беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від:

- сплати нарахувань на фонд оплати праці;

- збору на обов’язкове соціальне страхування;

- збору до Фонду соціального захисту інвалідів України;

- придбання торгового патенту згідно із Законом України від 23 березня 1996 року №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

2. У разі сплати суб’єктом підприємницької діяльності фіксованого податку він звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, у тому числі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

3. Доходи платника фіксованого податку, що оподатковуються за фіксованим розміром податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань платника.

4. Якщо протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, зокрема в сторону збільшення, перерахунок сплаченої суми податку не проводиться.

 

 

Спрощена система оподаткування для фізичних осіб

 

Спрощена система оподаткування – “наймолодший” вид оподаткування приватних підприємців – введена в дію з 1 січня 1999 року Указом Президента України від 03.07.98 №727/98. З 19 вересня 1999 року Указ від 28 червня 1998 року №746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності малого підприємництва” діє в новій редакції, що значно розширило коло платників, які бажають працювати за спрощеною системою оподаткування. Існують такі обмеження при переході на сплату єдиного податку:

• кількість осіб , що перебувають у трудових відносинах з підприємцем, включаючи членів його сім’ї, протягом року не повинна перевищувати 10 чоловік одночасно;
• обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.;

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на:

• суб‘єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами і пально-мастильними матеріалами;
• суб‘єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу ( в тому числі діяльність, пов‘язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
• суб‘єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов‘язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально – мастильних матеріалів;
• суб‘єктів підприємницької діяльності, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “ Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;

Указом № 746 передбачено можливість переходу на сплату єдиного податку, починаючи з наступного звітного кварталу.

Знову зареєстровані фізичні особи – суб’єкти малого підприємництва мають право стати платниками єдиного податку з того кварталу, в якому було здійснено їх державну реєстрацію.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єкт малого підприємництва повинен не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного кварталу подати до органів податкової служби за місцем своєї державної реєстрації письмову заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, форму якого затверджено наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599. Обов’язковою умовою для подання заяви є сплата всіх установлених податків та обов’язкових платежів за звітний податковий період.

Якщо платник єдиного податку здійснює свою підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то на кожну особу, включаючи членів його сім’ї, видається Довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі – Довідка), форму якої також затверджено наказом № 599.

Платники єдиного податку, які прийняли рішення відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності та повернутися до загальної системи оподаткування, можуть це зробити з початку наступного кварталу. При цьому також необхідно подати заяву до податкових органів не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного кварталу, здати свідоцтва і всі довідки, видані на найманих працівників.

Ставки єдиного податку та порядок його сплати фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності  

Для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 грн. і більше 200 грн. на місяць.

Якщо фізична особа – суб’єкт підприємництва здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлені різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою, встановленою на ці види діяльності місцевою радою за місцем державної реєстрації цієї фізичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності.

Для платника єдиного податку, котрий займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участі в його діяльності членів його сім’ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожного працівника.

Єдиний податок приватними підприємцями може сплачуватися завчасно за весь квартал або за місяць. У разі щомісячної сплати єдиного податку вона здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.

Платник єдиного податку не звільняється від обов’язкового ведення обліку доходів та витрат, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком №10 Інструкції про прибутковий податок з громадян. При цьому обов’язковому заповненню підлягають лише графи “період обліку”, “витрати на виробництво”, “сума виручки (доходу)”, “чистий доход”. Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.

Після закінчення звітного періоду протягом 5 днів платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до Порядку №599. Спрощена система оподаткування для юридичних осіб

Суб ’ єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, так само, як підприємці, можуть за власним бажанням на підставі Указу Президента від 03.07.1998р. № 727 (в редакції Указу №746) сплачувати єдиний податок замість ряду податків і зборів.

Зокрема, на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва може перейти суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, у якого за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки якого від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Здійснення діяльності повинно проводитись лише в грошовій формі, бартер заборонений.

 

 

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на:

• суб‘єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу ( в тому числі діяльність, пов‘язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
• суб‘єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов‘язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально – мастильних матеріалів;
• суб‘єктів підприємницької діяльності, які здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України “ Про ліцензування певних видів господарської діяльності”;
• суб‘єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб‘єктів, які не є суб‘єктами малого підприємництва, перевищують 25%;
• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово – кредитні та небанківські фінансові установи.

Прийняття рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, незалежно від вибраної ставки єдиного податку – 6 чи 10 відсотків, здійснюється один раз на календарний рік з початку будь-якого кварталу. Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, мають сплачувати єдиний податок з того кварталу, в якому здійснено їх державну реєстрацію.

Платники єдиного податку, які виявили бажання перейти на спрощену систему оподаткування обліку та звітності повинні повідомити про це податковий орган не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

 

 

Юридична особа самостійно вибирає одну із ставок єдиного податку:

 

- 6 відс . суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Закону України “Про податок на додану вартість”;

- 10 відс . суми виручки від реалізації продукції (товарів) робіт (послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку;

Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і обрали ставку єдиного податку в розмірі 6 відсотків від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідно до статті 3 цього Указу є платниками податку на додану вартість і сплачують його згідно із Законом України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.

Суб’єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і обрали ставку єдиного податку в розмірі 10 відсотків від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування суми акцизного збору відповідно до статті 3 цього Указу не є платниками податку на додану вартість.

 

 

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на додану вартість,
• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
• плати (податку) за землю;
• збору на спеціальне використання природних ресурсів;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• комунального податку;
• податку на промисел;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". 

Єдиний податок сплачується щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця, на окремий рахунок відділень Держказначейства України.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

источник: www.odpa.if.ua/index.php