Зробіть так щоб я народилась 

нарешті 

коли достигле не зірвати

воно самітне на гіллі старіти буде

на покоління сумно позираючи

нові, прийдешні 

що йдуть кохатися з ротами

щасливі...а у тебе зморшки

ти стомлений літАми

чи може лІтами

так я з'явилась влітку ...зробіть

нарешті так щоб народилась

скуштуйте хоч і гІрку

хоч загниваючу хоч дику 

зірвіть з'явіть ну виникніть мене 

бо черешнева кісточка у грудях

покликана хоч щось зродити 

зірвіть хоча б щоб шматувати

щоб тверде тіло серця кинути у землю

щоб чорний грунт втомивши спрагу 

зі мною зрісся в нову втому

на ім'я людина

приречена на небо щоб там руки гілля

щоб коріння з кимось спільне

наприкінці щоб вбили

ні не рубаючи а повз проходячи

а в тебе ті літа у тілі колами

і закричиш на вітрі скрипом

і злитимешся шелестом докорами

птахам зрадливим і невірним людям

шукатимеш того, хто посадив тебе сюди

це була я  пробач мені