з кожним днем раптом розумієш, що прогавивши літо, так само і осінь проєбеш. Таке відчуття що мене засмоктує знову те відчуття.Я знову хочу бачити ті очі, я знову хочу прокидатися в голові з закоханістю, їхати у маршрутці і посміхатися чуючи якусь пісню яка буде нагадувати мені його. Я не думає що то все добре. І з середини мене щось шепоче знов і знов: не закохуйся, не закохуйся, ні, ні, ні...