Тисячі недосказаних слів. Як вам відомо все найголовніше залишається в чернетках і невідправлених..або навіть непрочитаних. Іноді і я не схожа на себе...і просто хочешь щоб хтось дав тобі підзатильника зі словами: я люблю тебе такою..а ні хто не любить, ні такою, ні іншою..
Люди вважають, що я голосна і нестримана..але хтось із них був зі мною на самоті? Отож.. Я різна..з різними людьми, але хтось захотів провести зі мною час, хтось ні, їхні проблеми. Вони не знають мене.
А знаєте, іноді просто хочеться помовчати..з кимось, просто так..або полежати десь, також з кимось..і теж помовчати..все рівно..тільки не самій. Відколи сталося так, що я непереношу самотність? Навіть не помітила.. Раніше якось усе по іншому сприймалося..і я інша була.
Уже літо. На вулиці нічим дихати, не рятує навіть той "Долгожданний тєньок" кому він потрібен коли ти виповзаєш із маршрутного таксі де навколо тебе стояли зпітнілі смердючі дядьки і тьоті..ти просто вже на повітря свіже кидаєшся..як собака на воду після довгої пробіжки. І кому потрібне ото літо. Таке.Коли ти не поздавав ті кляті екзамени. Коли з нервозом чекаєш останньої грьобаної історії. І коли тобі раптом повідомляють, що той факультет куди ти мав поступати не має акридитації. Курва.
Нафіг таке літо, якщо його поруч нема.