Останнім часом бракує людини яка б просто вирізнила мене з натовпу, огорнула погладом, віддубасила гарним настроєм і залишила напризволяще...

Мені все до сраки, але я знаю про винятковість мого обдарування, я така яка є.
Що станеться якщо просрати субстанцію звану долею? Просто просрати - бездарно і нахабно.. Ця клавіатура, нотатки, вони висмоктують з мене життя перетворюючи його в тексти..безкінечні.
Бракує живого спілкування, інакше я перетворюся в лист паперу, на якому написана ціла історія життя якоїсь дівчинки.

дуже часто на українській..під настрій)