Сьогодні - 8 березня, але вітати мене ніхто не поспішає (ну, це якщо не рахувати Галуху та Женю). Позавчора створила собі новий щоденик. Не знаю, навіщо, але він вже зараз користується певною популярністю. Окрім того, варто чесно зізнатися, що за ці декілька вихідних днів не зробила нічого корисного. Лише спала, дивилася телевізор та сиділа в інтернеті.
Ось так. Відчайдушно намагаюся вигадати щось для книги, але поки що успіхи досить сумнівні. Зрозуміла, що майже не спілкуюся з Женею та Світланою. Навіщо? ні, дійсно, навіщо меня з ними мпілкуватися? Адже справа зовсім не в тому, що у нас немає грошей на рахунку, чи зникає мобільний зв"язок. На справді, зникає зовсім інший зв"язок. Меня з ними нудно і неприємно. Дійсно, інколи вони мене просто виводять. Женя зі своїми дурними розповідями, Світлана зі своїм мобільним і дурнуватими жартами... Без зайвої скромності заявляю, що воин мені не рівня. Може здатися, що я дуже самозакохана, але ж це дійсно так.

Ось треба вчити уроки, але неймовірно нехочеться. Дмитро Олександрович був правий - треба чітко розставляти преорітети й слідувати ним. Для мене зараз найважливішим є швидше закінчити школу й взятися за написання книги. Якщо зможу, то все це вдасться.
Ще одна дурнувата новина. Мама можливо поїде до Німеччини. До того ж на досить великий час. Не те щоб працювати, але й не без цього. Взагалі все це досить туманно, але перспектива залишитися вдома самій на такий великий час - мене радує. Щож, будемо чекати. Можливо щось цікавеньке й станеться.