Сьогодні наснився жахливий сон. Коли прокинулася, не було до кого звернутися. Лежала і боялася. Ще ця дурна звичка додумувати кінець сну...

Мабуть, сидить він глибоко десь в мені цей абсолютний страх і нічого я з ним не можу зробити, хоча й з року в рік переборюю якісь його шматочки. З іншого боку, я розумію, що то я і є, але все одно намагаюся заховатися, при чому не втекти, бо розумію, що не втечу, наздожене. А от заховатися, закритися - найраціональніший вихід і близьких теж ховаю від звіра...

Може краще наступного разу хай він мене з'їсть....