Серед лугів широких, буйних,
Серед квітучих диких трав,
Серед тих рік бурхливих, шумних
Величний велетень стояв.

Стояв віки, стояв століття,
Корінням землю в повивав
І тінь робив у спеку віттям
Стояв не рік, віки стояв.

У кроні його вітер грався
І зорі під листом дрімали.
Здаля горою він здавався
Зблизька—вінком і сили, й слави.

Він символ мужності й відваги
Він гордо віти підійма.
Гроза для нього лиш розваги,
І довгий сон-- нова зима.


Освітить сонце верховіття,
Тумани м’яко землю вкрили.
Він так стояв би ще століття,
Якби ж то люди не згубили…
[240x320]