Вже починаю за ним сумувати. Саме те почуття. Нестача. Ні, не гордість там десь починає там всередині вийобуватись через те що не пише, а саме сум. Да, звикла, так швидко. Іноді бачу тебе. Я їду в маршрутці а ти йдеш десь. Хоч би в тебе не закохатись.. Ти мені перший пишеш, бо я ж попереджаю всіх що перша писати соромлюсь. І ти мені пишеш. Дякую. Хоч би в тебе не закохатись.