[240x320]
У молодості ми часто робимо помилки. Ми вчимося на них, але за деякі відповідаємо, змінюючи своє життя. Одна з цих помилок із розвитком цивілізації усе більше прогресує, усе частіше молодь з нею стикається. Сьогодні нікого цим не здивуєш. Адже заборонений плід завжди солодкий.
Йому було 19, Наталі – 17. Він навчався на другому курсі, а вона – на першому. Вони були знайомі уже давно, друзі часто жартували, що скоро прийдуть до них на весілля погуляти. Він би не проти одружитися, проте хотів ще трохи почекати, щоб знайти перспективну роботу, яка б дозволяла утримувати сім’ю. Наталя любила нічні клуби, вечірки, дискотеки. Її не вабило сімейне життя, турботи, діти, чоловік. Вона хотіла свободи і казала, що вийде заміж, коли нагуляється або уже не буде іншого виходу.
Проте так вони жили лише до одного моменту, коли Наталя не дізналася, що вагітна. Її не тішила перспектива стати матір’ю, дітей вона не дуже любила, а він лише зрадів цій звістці. Діти були для нього найбільшим скарбом, і нехай у нього буде первісток у такому ранньому віці, він знайде спосіб утримувати сім’ю. Через місяць вони одружилися.
Але Наталі не подобалося її життя. Їй не вистачало вечірок, зустрічей із друзями, прогулянок ночами. Тепер вона дружина і майбутня матір. Їй потрібно сидіти вдома, займатися домашнім вогнищем. Вона покинула навчання, а він знайшов роботу і рідко з’являвся вдома. Між ними часто виникали сварки, але він завжди йшов на компроміс вагітній дружині, обіцяючи їй після народження дитини дати можливість відпочити у колі друзів.
Навесні у них народився син. Спочатку Наталя була дбайливою матір’ю, але скоро підгузки, дитячий плач, недоспані ночі стали її дратувати. Він списував це на те, що дружина вдома постійно сама і дозволяв їй інколи прогулятися зі знайомими, а він тим часом сидів із сином. Наталя ніколи не гуляла з дитиною, боялася, що хтось побачить і засміє, що вона уже матір і більше не з’явиться на дискотеці, тому в період вагітності жила з його батьками за містом.
Але ці гулянки постійно затягувалися. Вона приходила пізніше і пізніше додому. Її уже не цікавив ні син, ні чоловік. До нього доходили чутки, що її часто бачити в нічних клубах. Наталя почала знову вести звичний їй образ життя. Одного дня він попробував з нею поговорити. Але вона влаштувала скандал, звинуватила його у тому, що зараз має, у перекресленому житті. Він розумів, що це було і його помилкою теж, тому не вимагав від дружини сімейних зобов’язань, а через півроку подав на розлучення.
Дитину йому так і не вдалося відсудити, а малюк залишився з матір’ю. Він бачив сина рідко, Наталя не дозволяла їм бачитися, але останнім часом з дитиною сиділи Наталчині батьки, які змилосердилися над колишнім зятем і не раз залишали з ним синочка. Через три місяці захворіла Наталки мама і малюка не було кому виховувати. Він сам прийшов до колишньої дружини і запропонував, щоб малий пожив з ним деякий час. Наталя зразу віддали сина колишньому чоловіку, навіть зраділа, що тепер у неї на шиї ніхто не висить. Вона встидалася того факту, що має дитину і нікому не говорила про це. Жінка ніколи нікого не кликала додому в гості, а її кавалери навіть не здогадувалися про її минуле.
Малому виповнився рік. Його матір лише подзвонила і попросила, щоб хлопчик пожив ще деякий час. Її матір усе же була в лікарні, батько раптово помер, тому Наталка дістала свободу і дитина їй була ні до чого. Він погодився, навіть запропонував, щоб хлопчик у нього залишився. Але вона, вдаючи турботливу матір, відповіла, що коли справи покращаться, забере малого.
Йому було важко вчитися і працювати. Але то був його син, його рідна кров і він не міг його залишити. З хлопчиком вдень залишалася бабуся, а ввечері увесь свій вільний час він приділяв малюку. Окрім цієї любові він прагнув і любові жінки, якої у нього ніколи не було. І скоро познайомився з симпатичною студенткою його вишу. Вона теж була молодша за нього на два роки, як ї його колишня дружина, але вона була зовсім інша. Вона теж любила дітей, не відвідувала нічних клубів, забігайлівок, а у вільний час підробляла нянькою.
Тепер йому було ще важче, адже коханій теж потрібно було виділяти увагу. Він боявся, що коли вона взнає про його минуле, то осудить і залишить. Адже мало хто захоче прийняти чужу дитину. Наталка рідко згадувала сина, інколи провідувала і завжди казала, що тільки-но мамі стане краще, вона його забере. Але цей момент так і не наставав.
Одного дня він запланував зустріч з коханою, але за годину подзвонила мама і сказала, що не може посидіти з малим. Тому йому потрібно було скасувати побачення. Він використав цю ситуацію як шанс нарешті познайомити двох найдорожчих його серцю людей.
Він подзвонив їй:
- Ми сьогодні не зможемо зустрітися в кафе. Приходь до мене додому і я тобі покажу причину такого перевороту наший планів.
Вона обіцяла прийти ввечері, але серцем відчувала, що це не звичайна побутова проблема. О 7 вечора вона переступила поріг його квартири і до неї підбіг півторарічний хлопчик, простягав до неї ручки і кричав «мама». Зовнішньо вона дійсно була схожа на Наталку, але в середині це була її протилежність. Вона не злякалася такого сюрпризу, уважно вислухала коханого, усе зрозуміла, не осудила. Вона тримала малого на руках і пригортала до серця. А коли верталася додому, то сказала, що у її житті з’явився ще один чоловік, якого любитиме і про якого піклуватиметься.
Через рік вони відгуляли весілля. Наталка так і не забрала сина, написала відмову і у малого з’явилася нова мама – любляча, яка піклувалася про нього і вдень, і вночі.
Чужих дітей не буває. І просто так вони на світ не приходять. Якщо ж все таки у тебе з’являється маля, потрібно зрозуміти, що твоє життя змінюється і прийми цей дар.