Він все життя шукав авантюр. І завжди виходив з води сухим. Просто він знав, що потрібно мати багато зв’язки, які допоможуть. Розбите серце стало його амплуа.
Ще з студентської лави, щоб отримати високий бал, він гуляв з дочками викладачів. Щоб отримати диплом, він зустрічався з дочкою декана, підвід діло майже до весілля, а там йому, як майбутньому родичу, написали дипломну роботу, допомогли захистити, отримати вищу освіту. Потім дівчина стала йому не потрібна і він її кинув. Він давно зрозумів, щоб добре влаштуватися у житті, потрібна незаміжня дочка шефа, гарна поведінка і трохи логіки.
Після гучного скандалу після закінчення вишу, він переїхав у інше місце, щоб знайти місце під сонцем. Вдома він не зміг би повторити «фірмовий» номер, адже там його всі знали як відомого ловеласа. Влаштувавшись на роботу, він знав, що зі своїми знаннями не матиме кар’єрного росту, навіть рекомендації декана не допоможуть.
Отже, першим ділом потрібно було взнати, чи є у шефа незаміжня самотня дочка, вивчити її смаки, а потім діяти за відомою схемою. Трішки спілкування в колективі та вся потрібна інформація відома. Донька рідко з’являлася на фірмі, то здобути її увагу досить складно. Але…
Вона була скромною, тихою дівчиною. Хотіла завжди бути непомітною та знайти свого принца на білому коні. Її виховували няньки, батькам часу не вистачало, тому вона була замкненою особою, а це у свою чергу вплинуло на її місце в суспільстві. Завжди сама, мовчазна, сумна. А насправді вона була зовсім іншою. У душі ховалося оптимістичне, життєрадісне дівча, яке ніхто не хотів побачити.
Вона шукала знайомих в Інтернеті, де її ніхто не знав, щоб хоч з ким порозмовляти. І одного вечора в асю постукав він. Він не був схожий на всіх інших. Він був реалізацією усіх мрій, ідеалом, якого вона шукала. Він знав підхід до неї, знав, що сказати. Через кілька днів вона взнала, що він працює на її батька, але це не помішало їй у нього закохатися.
Їхній роман був неначе казкою. Вона уявляла себе принцесою, забаганки якої виконую. Він був з нею таким милим, таким чудовим. Таким, яким вона хотіла. Батьки раділи, що їхня дочка нарешті скинула панцир і показала перлину. Вона тільки боялася, що ця казка колись мине, лопне, мов мильна бульбашка.
Це все так їй запудрило голову, що вона навіть не могла подумати, що таких ідеальних людей не існує. Після кожного побачення він повертався з відчуттям огиди, але це було потрібно для кар’єри. Він уже спланував добитися місця директора в одній фірмі, де його повинен був призначити шеф. Він поїде і залишить її тут.
А вона була щаслива. Вона старалася цінувати те, що має. Берегти, як зіницю ока. І не слухала порад, які їй давали близькі. Мама не раз наголошувала не захоплюватися, щоб вона боляче не впала. Щоб була обережна, придивилася, подумала. А донька лише усміхалася і забувала про сказане. Вона просто не хотіла її чути.
Одного дня вона зустріла знайому Маринку. Йдучи додому, вони говорили про своє життя. І тоді у неї запитала подруга:
- Ну а як твоє особисте?
У неї загорілися очі, і вона розказала яка щаслива. А Маринка лише похитала головою і сказала: «Будь обережна, щоб він тебе не обманув. Тобі простіше було б знайти когось зі свого соціального статусу, щоб не можна було тебе використати».
- Та що ти, - промовила вона, - яка користь? Йому він мене гроші не потрібні, він кохає мене.
- Але все одно. Будь обережна.
Але вона її не хотіла слухати. Вона не хотіла вірити, що комусь від неї потрібна була лише користь.
Батьки раділи, що їх дочка цвіте на очах. Батько навіть заохочував її кавалера. Підвищував його на кар’єрній таблиці. План виконувався помаленьку. Він діяв обережно, ніхто і не міг подумати, що за цим криється. Він був таким щирим, відвертим, заради неї «був готовий на все».
Щоб план спрацював на повну, потрібно було лише одружитися на ній, або ж створити таку обстановку. Він був готовий навіть на шлюб, аби лиш получити місце директора.
Він запросив її спектакль. Її улюблений. А потім повів гуляти вуличками міста. Було пізно, на небі світили зорі, тихо.
- Подивись на небо. Воно вкрите мільярдами зірок, які палають, як моя любов до тебе – палко і назавжди.
- Але зорям властиво гаснути.
- Ні, моя зоря ніколи не згасне. А потім зорі зливаються і утворюють одну велику, яка палає ще яскравіше. І я хочу подарувати тобі таку зорю. Виходь за мене заміж.
Він попав у ціль. Фраза, вивчена на зубок, не раз приводила його до мети. А їй нічого не залишалося, як погодитися. Вона давно носила рожеві окуляри і не бачила усієї правди, яка мала б її насторожити.
Батько майбутньому зятю підготував подарунок – місце директора у новій фірмі, яку збудував у іншому обласному центрі. Дочка у нього була одна, для неї він хотів забезпечити багате життя. І нехай вона житиме далеко, але щасливо. Подарунок повинен бути піднесений у день весілля.
А він тим часом усе продумав. Одружується, вони їдуть, поживуть, він переробляє документи, робить себе повноцінним власником, а тоді кидає її. Весілля відгуляли шикарне, багате. Прийшло багато гостей, подаровано дорогих подарунків – усе для молодої сім’ї. І тут батько вручив документи на управління філіалом своєї фірми.
Молода сім’я переїхала в інше місто, щасливо жила, але щасливо лише для вигляду. У нього вже здавали нерви панькатися з нею. Йому набридло вдавати коханого чоловіка, але потрібно було закінчити почате. Він найняв досвідченого адвоката, який і переробляв документи. А далі отримав дозвіл на автономне розпоряджання фірмою. З часом став повноцінним власником фірми. Перетворив її з філіалу у самостійну, свою фірму. Робота була зроблена так тонко, що ніхто нічого і не запідозрив. Адже не було складено ні шлюбного контракту, ні договору, який би обмежував його дії.
Він прийшов додому чи не вперше щасливий, він мав повідомити її про одну річ.
- Нам потрібно поговорити. Я повинен тобі дещо сказати, - він трохи хвилювався, адже ще ніколи йому не доводилося розбивати шлюб. Але думка про закінчену щасливо справу його гріла.
- Про що?
- Я подаю на розлучення. Я тебе не люблю, а це мішає мені працювати.
- Як розвестися? Усе ж було добре. Чому?
- Якщо не хочеш по-доброму, то через суд. Дітей у нас немає. У мене хороший адвокат.
Вона розплакалася, тепер вона побачила, що була потрібна йому лише для кар’єри. Вона подзвонила батькові, розказала все і благала забрати її додому. Наступного ранку вона сиділа у себе в кімнаті рідного дому і плакала. Вона не розуміла, як могла бути такою сліпою, чому не слухала порад. Розлучалися вони через суд, але справедливості так і не добилися. За ним залишився бізнес, частина майна, а вона – з розбитим навіки серцем.
Дехто з дитинства шукає користь у знайомих, тримається біля них заради вигоди. А потім будує на цьому своє життя. Можливо і правда краще шукати майбутнє у рівного за соціальним станом, який не зможе тобою скористатися. І важко тим, які стоять на високому щаблі. У них немає справжніх друзів, бо усім потрібна лише користь.