• Авторизация


Вечір 09-11-2009 15:33 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Вечір. Самотню вулицю освітлювали ліхтарі. Кружляв сніжок, який м’яко тихо лягав на землю. І нехай погода була романтична, на вулицях нікого не було. Майже нікого не було… Їх було двоє. Що вони робили цього холодного вечора на вулиці, ніхто не знає. Просто гуляли… І їм ніхто не був потрібен. Не потрібно було слів, щоб прочитати в очах, що знаходиться в їх душах.
Вона поглянула вгору. Сніжинки, мов метелики, кружляли в повітрі, і легенько лягали на її долоньку. Вона була щаслива, як дитя… Він дивився на неї і не міг відірвати свого погляду від її глибоких, як море, очей. На її устах була присутня дитяча наївна посмішка, що змушувала його серце битися сильніше. Вона поглянула на нього. Її очі сміялися.
- Тобі не холодно? – промовив він.
- Ні. Мене гріє любов, - прошепотіла вона
- Можливо підемо? Холодно як. Ще застудишся.
- Почекай. Подивися на зорі… Дивись, як кружляє сніг… я не хочу нікуди йти… я хочу побути тут…
- Йдемо, ти ще замерзнеш, захворієш…
- Ще хвилинку.
Він з усмішкою глянув на неї. Яка ж вона чудова, ідеал. Але його мучила несміливість. Йому тяжко сказати їй найголовніше: як же він її любить, як не спить ночами, як мріє про зустріч, поцілунок… А вона знає, вона все знає, але мовчить. Чому? Сама не знає. Чекає. А чи дочекається?...
Перестав падати сніг. Навкруги було тихо. Були чути лише їхнє дихання… Він взяв її за руку і повів вулицею. А вона так не хотіла йти! Вона не хотіла, щоб цей вечір закінчувався. Їм залишалося лише 5 хвилин. За рогом стояв її будинок. Потрібно було зловити мить, останню мить, надію, бо не відомо, коли вона з’явиться знову. Він зупинився. Вона здивовано поглянула на нього.
- Щось трапилося? Чому ти зупинився?
- Ні, нічого, крім одного… Я не знаю, коли ми знову зустрінемося… Але хочу, щоб цей вечір ти запам’ятала назавжди.
- Я і так його запам’ятаю, - промовила вона. Її очі сміялися і просили лише одного.
- Я люблю тебе, - ледве чутно промовив він. Але цього було досить…
Їхні губи злилися в поцілунку. Довгому, гарячому, солодкому, незабутньому… Він сказав те, що так хотів. Вона отримала те, чого так чекала. Цей вечір нікому не відкриє їх секрету. Бо це секрет лише їх двох.
Ніколи не питайте дозволу цілувати. Просто цілуйте…
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote


Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Вечір | Ashlie_Loralay - Дневник Ashlie_Loralay | Лента друзей Ashlie_Loralay / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»