Хотіла зробити це повідомлення на російській мові, але не мала сил зараз робити переклад із української мови. Просто не мала сил! Це життя настільки несправедливе! Ну чому одним дістається все, а інші залишаються без нічого, із пустими руками. Я просто цього ніяк не збагну. Невже так важко зробити усіх щасливими?!? Так хочеться інколи просто взяти і тихенько покинути цей світ, звільнитися від усіх турбот. Але ні ж бо, тебе постійно щось стримує, ти стаєш неконтрольованою. Ну чому мені не може пощастити бодай у чомусь? Мені не щастить на роботі, не щастить у коханні, тоді що мені робити? Як далі жити? Я не знаю…. Зараз мене переповнюють різноманітні емоції. Можливо це повідомлення здасться комусь без сенсу, простою банальщиною, що ніби усі живуть із горем, і ти виживеш. Але я можу запротестувати! Я самотня, я нікому не потрібна. Усі тільки те й роблять, що кричать на тебе, заставляють щось робити. Навіть на те, щоб написати це повідомлення я заледве спромоглася виділити час. Усі кажуть, що життя безцінне, що жити – це щастя. А ви покажіть мені хоча б одну повністю щасливу людину! А ви можете навіть не шукати, бо немає такої людини, яка бодай чимось була б не задоволена. Щасливі у цьому житті тільки мертві. Сьогодні у мене настрій препаскудний. Навіть на українській мові писала твір на тему «Чорти тільки в раю!» Сама не знаю, що на мене найшло. Проте я не збираюся стирати звідси ні словечка, і я ні крапельки не шкодую про написане. Спочатку я хотіла закрити це повідомлення від по сторонніх очей, але навіщо? Навіщо, приховувати щось? Навіщо, усім брехати?!? Збагнути людську логіку неможливо. Проте це повідомлення буде відкрито показане усім охочим його прочитати. Чекаю на коментарі!