• Авторизация


Не повернути лиш того, чого не існувало 25-01-2010 02:53 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Повіяло з півночі, холодний тихий вітер поцілував мене так несподіванно, так пристрасно і безжально, мов твої слова падали на мене крижаними брилами і стікали кров’ю з динаміку телефону…

Чому ти вирішив розбудити мене саме у січні?! В брудному, холодному, депресивному і без тебе місяці та цьому крихкому місті… Січень від якого хочеться блювати ялинковими іграшками та мандаринами. Січень безглуздих пошуків кришталевих містків новизни життя, погашених дешевим вином мрій. А ти вирішив знов загнати мене у нори мого минулого, які я намагалася назавжди приховати.
Намагалася бути сильною і жити без тебе. І якби не той факт, що ти десь там ще існуЄш, дихаєш тим же повітрям що і я, можливо навіть їдеш зі мною в одному вагоні метро. Та ні, маєш тачку, тому, мабуть, стоїш зранку разом зі мною в заторах і так само ненавидиш ранкові будні. А я зробивши музику в навшниках ще голосніше, додивляюся сюжети снів щойно померлої ночі. Чому саме цього холодного ранку ти завітав до мене зі своїми вже антинеобхідними турботами та жовтими квітами. Адже сам знаєш, що цей колір означає...
Дивно, але ти завжди приходив до мене у тих снах таким як бачу тебе сьогодні…сумним та з букетом жовтих пекучих троянд. А я боюся дивитись у твої очі, вони як і тоді, кольору найміцнішої мексиканської кави…в них немає термометру почуттів, але на твоєму обличчі з'явився відбиток 12 років…12 років холодної війни між нашими світами.
І  я зламалася, я пішла тобі на зустріч...з тобою на зустріч. Та це не означає, що я перестала бути сильною. Це не так. Я просто ковтнула цей компроміс, знаючи, що він мало чим допоможе. Система вже не дасть збій, доступ до мого серця тепер надійно закодований і твої слова вже безсилі! Адже пошарпані квіти вже лежать долі…
А скільки хочеться сказати, але я зима…я мовчу. Сказати про те, як намагаєшся забути людину, яка насправді десь поруч, з якою існує невидимий бездротовий зв’язок. Як переборюючи в собі твій гарячкуватий темперамент та егоїзм, намагатися позбутись притаманних тобі рис...викоренити…але як, адже ти і є моє власне коріння?..
Мені важко, але ти навчив мене бути такою, якою зараз я є. Такою я стала без тебе. Бачиш, я навіть ім’я твоє та назву ніколи не називаю…лише коли від мене вимагають паспортні дані. Я не бажаю змінюватись, тому тримай мій холод, пишайся моєю силою та ПРОЩАВАЙ…

[600x480]

вверх^ к полной версии понравилось! в evernote


Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Не повернути лиш того, чого не існувало | Trash_the_Rental - Дневник Silver_Bullet | Лента друзей Trash_the_Rental / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»