"...Не можна писати, неможливо зіграти,
А тільки мовчати, тихенько мовчати...
Давай про тебе й про мене мовчати,
Мовчати поки не захочим кричати...
....Як добре, шо ти навчилась мовчати...
Про то що ніколи не змогла би збрихати...
Ми будем з тобою у ліжку лежати,
Лижати як сніг, водою стікати...
Ми будемо жадно свої сльози ковтати....
...А ми ще знаєм про що помовчати...
А ми ще маєм про що полежати...
Давай з тобою будем просто..."
І. Білик + Скрябін "Мовчати"