До¬говір довічного утримання та (або) догляду не має чітко визначеного строку його дії, а обумовлений моментом настання смерті відчужувача чи особи на користь якої проведено відчуження. Власне від тривалості йо¬го життя залежить тривалість юридичного обов’язку та розмір надаваного набувачем утримання.
Неоднозначно вирішується питання про реальність чи консенсуальність договору довічного утримання (догляду). З одного боку для виникнення зобов’язань у набувача йому необхідно передати майно, а з другого боку виконання його обов’язку щодо утримання мусить мати тривалий час. Тож сторони зв’язані цим договором тривалий строк. За такого підходу він може бути віднесений до консенсуальних, тобто він є укладеним з моменту досяг¬нення домовленості щодо їх істотних умов у необхідній за законом нотаріальній формі. Як реальний він відчужувачем виконується у момент укладення договору. Проте зважаючи що предметом такого договору здебільше є нерухомість на яку право власності виникає з моменту реєстрації учиненого правочину то теза про реальність видається сумнівною.
Проте у юридичній літературі договір довічного утримання (догляду) здебільше визнається реальним договором на тій підставі що:
1) момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з передачею майна;
2) договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації і в цей же момент до набувача переходить право власності на будинок чи інше майно;
3) передача майна не становить обов'язку відчужувача і не є виконанням обов'язку, а є моментом укладення договору.