Про таку односторонню відмову від договору ренти, у результаті якої він припиняється, мова йде в ст. 740 ЦК. Правом на односторонню відмову від договору ренти в даному випадку наділяється одержувач ренти. Зокрема, йому надається право відмовитися від договору тоді коли:
1. Платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;
2. Платник безстрокової ренти порушив свої зобов’язання щодо забезпечення її виплати;
3. Платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти в розмірі і в строки, що встановлені в договором.
4. В інших випадках встановлених договором ренти.
За загальним правилом одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання (п. 2 ст. 615 ЦК). Такою мірою відповідальності несправного платника ренти, на наш погляд, є передбачений ст. 741 ЦК порядок розрахунків між сторонами у випадку розірвання договору ренти.
Про відповідальність у договорі ренти мова заходить тільки тоді, коли його сторонами порушуються умови досягнутої між ними домовленості в наслідок здійснення цивільного правопорушення. При цьому характер їхньої відповідальності безпосередньо залежить від тих вимог, що до відчужувача майна (як правило ним є одержувач ренти) пред’являються за індивідуально визначеними економічними і юридичними характеристиками переданого майна, а до платника ренти – по належному виконанню добровільно прийнятих на себе обов'язків, основним з яких є обов’язок по виплаті ренти.
Під юридичною підставою цивільно-правової відповідальності в договорі ренти