Люди останнім часом масово приходять в моє життя. Кожен з них приносить щось свое – незабутне, цікаве, нове. Кожен доносить якісь ємоціі,відчуття – радість,сміх,журбу,любов,надію…
Є й такі, які зявляються з нікуди і йдуть так само кудись в нікуди-назавжди і без ніякого натяку на повернення…
Є люди що прийшовши-довго живуть в моему житті,щось роблятьі в мить счезають, і ніколи не повертаються.
А є такі,котрі зникають, а потім в мить зявляються і продовжують жити в моєму житті як в минулому,ніби нічого не сталось,ніби вони й нікуди не йшли.
Є й такі що счезають,юа потім ча від часу дають про себе знати, так на всяк випадок,щоб я про них не забувала.
Є такі,про котрих думаєш що вони ніколи не зникнуть з твого життя, так і відбуваеться, але лиш до якоїсь миті….. А потім вони йдуть – йуть назавжди,без слів,без прощань,без пояснень… Просто йдуть…
Є люди, без відома яких, ти закохуєшся в них, мрієш про якесь «намальоване світле майбутнє» будуєш якісь «улоьтні» плани,і дуже довго живеш з цими почуттями,поки не настає момент коли ти зустрічаєшся з реальністю, і розумієш, що це зовсім не та людина яка жила в твоїх мріях. Ти розчарована,розлючена,ніяка… Але все одно в кінці заспокоюєшся, починаеш жити як завжди, як жила, але вже не ак солодко.
Цікаво й те, що є такі люди що приходять в життя так просто – настільки простощо ти навіть не памятаеш як це відбулося. Вони люблять тебе такою яка ти є,в всіх проявах твоєе многогранної душі. Вони люблять тебе коли ти сумна,коли смієшся, навіть тоді,коли говориш якісь дурні дурниці, вони люблять тебе…
Є такі, котрих ти рахуєш за своїх друзів, даруєш хм свою увагу,проводиш багато часу в їх компанії,і думаєш що то на все життя… А вони – вони враз і відвертаються від тебе. І це відбуваеться в такі моменти коли тобі як ніколи потрібна їх підтримка, а вони ніби то й поряд, але віддаляються чи то з зависті твого кращого життя, чи то з якоїсь агресії до тебе…Вони поки що живуть в твому житті, але настае момент коли й вони йдуть, та от після них ти відчуваєш ніби камінь з серця впав,ніби той тягар що несла по життю-зник разом з ними.
Є такі люди які просто знаходяться біля тебе, ти вже не памятаеш скільки років вони живуть в твоєму житті,але вони знають все про тебе,всі твої звички,»твоїх тарганів в голові»
Є люди що ніби бурею надходять до життя, з їх появою кардинально міняеться все, але потім так само як проходить буря – счезають й ці люди. Один момент- після них залищаються самі яскраві спогади життя і ти розумієш що вони ніколи вже не будуть повторюватись з цими людьми…
Є люди яким я просто щиро вдячна. Це ті, котрі приймали участь в твоєму дорослішані. Це вчителі,викладачі,вихователі….та навіть просто прохожі в яких було чому повчитись…
Я радію людям котрі прийшли до мого життя,котрі прийдуть….Ви наповнюєте моє життя яскравими враженнями змислом бутності…Дякую Вам люди!