Я зустрічався з вами в дні суворі, 
Коли вогнів червоні язики 
Сягали від землі під самі зорі 
І роздирали небо літаки. 
Тоді вас люди називали псами, 
Бо ви лизали німцям постоли, 
Кричали "хайль" охриплими басами 
І "Ще не вмерла…" голосно ревли. 
Де ви ішли — там пустка і руїна, 
І трупи не вміщалися до ям, — 
Плювала кров'ю "ненька Україна" 
У морди вам і вашим хазяям. 
Ви пропили б уже її, небогу, 
Розпродали б і нас по всій землі, 
Коли б тоді Вкраїні на підмогу 
Зі сходу не вернулись "москалі". 
Тепер ви знов, позв'язувавши кості, 
Торгуєте і оптом, і вроздріб, 
Нових катів припрошуєте в гості 
На українське сало і на хліб. 
Ви будете тинятись по чужинах, 
Аж доки дідько всіх не забере, 
Бо знайте — ще не вмерла Україна 
І не умре!

Я повстречался с вами в дни стальные 
Когда огней багровых языки 
Взлетали от земли как пули злые 
И с ревом ввысь взлетали ястребки
Тогда вас люди называли псами,
Вы немцам же лизали сапоги,
Кричали «Хайль!» хриплыми басами
И «Ще не вмерла» распевали как могли.
Где вы прошли – пустыни и руины
И трупы были всюду - тут и там.
Плевала кровью «ненька Україна»
И в морду вам и вашим господам.
Вы б пропили ее уже бы всю, ей-богу,
От всей страны и до горсти земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись «москали».
Теперь вы снова, завязавши кости,
Торгуете всем тем, что видите кругом,
И новых палачей зовете в гости
На украинский хлеб, на сало, самогон.
Вы будете слоняться по чужбине, 
Пока вас черт к себе не заберет, 
Но знайте - ще не вмерла Україна 
И не умрет!