Дійсно, час є, щоб написати декілька рядків. По-перше - зима прийшла і знову є можливість трішки перепочити, аби на весну отримати гарний шанс боротися на рівних. З ким? З самим собою, оскільки протягом життя людина декілька разів "лягає" під свою тінь, тобто - приймає життя таким як воно є. Змиритися означає вибачити за потурання віри, прагнення... Як з людьми поводитись? Доручати те, що вони не здатні виконати? Делегувати те, що виконати дуже важко? Чому "важко"? Бо складно залишитися чесним на всі 100%. А чи можливо це в житті?
Сайт автоматично зберігає те, що пишу. Точвніше - те, що "пишу". Відчуй різницю перед тим, як лягати спати. Я прагну одного - бути самим собою. Не здаватись, не виконувати роль. Жити по-чесному. Ходити по білому снігу й не залишати брудні плями. А ти так зможеш? У кожної людини своя шкала цінностей. У мене є мета і я знаю, що вона полягає в тому, щоб стати метою колективу. Не завданням від керівника, а саме усвідомленим прагненням "зробити це". Важливо не перемогти, а переконати. Я зменшив кількість спілкування з підлеглими... Та чи є вони в мене? Звісно, є, бо посада зобов'зує їх мати. І цього досить для того, щоб бути розторопним і час від часу відчувати присмак образи через помилкові дії, або бездію. Так змонтоване життя і я лише гравець по правилам, написаним не мною. Я йду до дітей (до родини) аби припасти сухими губами до чола рідної людини.
Пробачте всі, кого обоазив протягом дня. Пробачте всі, кого не зміг переконати, бо я людина, яка вчиться на своїх помилках.