там де сонце сідає
стеляться срібні хвилі світла
засинає день в обіймах зірок
де в мереживі снів
теплом оповита
цвіте твоя мрія
у серці квіток
і ті квіти ростуть
із глибин дна душі
терновим корінням глибоко в свідомість
цвітуть лише раз
на століття тиші
розбивши шепотом невагомість
і летять крізь віки
снігом болі краплини життя
пронизують розум думками
і вриваються в серце
неземні відчуття
смак туману
з холодними снами
ти розплющ свої очі
відкрий розум для правди
втримай ноту життя своїм подихом
не згаси не засни
відчуття назавжди
стануть крила твоєго
помахом
ти лети від думок
відпускаючи душу на волю
відчини срібні двері свободи
тань у холоді вітру
замерзлого болю
стань росою сонця води
що цвіте у тобі гіркотою
[451x581]