[показать]
Разом з рушниками, вишиваними сорочками писанки є однією з найдавніших галузок нашого народного ужиткового мистецтва. В їх основі лишаються все ті ж наші прадавні орнаменти, які від початку були не окрасою, а магічними знаками заклинання, охоронцями від злих, недобрих сил, тобто оберегами.
Так само, як і дерево, яйце – саме його предивна таїна: з
прозорої водички та жовтка з’являється в світ нове життя – було чи не
найбільшим об’єктом культу. Різні народи світу шанували яйце і мали
свою власну атрибутику його возвеличення. Та, мабуть, жоден з народів
не доніс до сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так
виразно, як український.
Одним із найбільш розповсюджених елементів у писанковому орнаменті є зображення Сонця у вигляді різних солярних знаків.Сонце - це небесний вогонь, про який люди в різні часи мали своє
уявлення, але завжди шанували і возвеличували. Його уявляли як отвір, крізь який видно справжнє яскраве небо, як іскру, що невідомо як тримається на небі, як Око Боже, свічу, що носять ангели, як велике колесо, яке можна дістати навіть рукою, коли воно опускається на землю ввечері. Схід Сонця оживляє, пробуджує увесь світ, дає тепло, світло і силу всьому живому. Навесні Сонце знищувало холод, ламало крижані мости, відмикало своїм промінням (золотими ключами) небо і землю, випускало птахів з вирію, зелену траву, яру пшеницю. [показать]На писанках Сонце позначається знаками у вигляді кола, кола з крапками, кола з хрестом усередині, кола з променями, а також у вигляді шести- та восьмипроменевих розеток, зірок.
Писанки із зображенням Сонця часто носять назви «рожі», «ружі», що можуть бути повними, простими, половинчастими, сторчовими, у вигдяды "павучків". Під назвою «Зірки» також зустрічаємо зображення Сонця як найяскравішої зірки, але в народній поезії оспівано образ ранкової та вечірньої зорі Венери. Зоря - красна панна, що вранці відмикає ключами небесні ворота і випускає Сонце, яке женеться вслід за нею. Зоря розсипається на землю росою, а бджоли збирають божу росу і дають людям мед. Зорю порівнюють з доброю, вродливою дівчиною. “Павуки” часто ще називалися і зараз називаються “рукавами”,
“бабиними рукавами”, “дідовими рукавами”; зірочки – “ружами”, “повними
ружами”, “ружечками”.
З культом Сонця пов’язаний був і культ рахманного коня. За віруваннями наших пращурів, Бог Сонця народив собі сина – Хороса - у вигляді коня, котрий мав уставати вдосвіта й до вечора возити по небу свого батька. Кінь є також символом чоловічої основи у природі, символом Сонця. З часом відбулося перенесення культово-міфологічних уявлень про оленя на коня. І досі зображення коня на писанках вельми поширені, особливо на Гуцульщині й Бойківщині.
[показать]
Тепер поглянемо на зображення нашої прадавньої Великої Богині, або Берегині. Її культ завжди був пов’язаний з культом життєдайної матері Землі, що прославлялася як джерело народження всього живого. Спочатку Берегиню зображували у вигляді перехрещених подвійних рисок. Вони й зараз часто зустрічаються у вишивках та писанках східного і західного Поділля, Гуцульщини. Писанкарки цей елемент орнаменту називають “черепашками”. Серед багатьох його варіантів є й такий, де “черепашки” на кінчиках рисок мають надломи, що нагадують руки. [показать]
Шанування Берегині відіграло певну роль і під час христіанізації українців. Саме так зображували “Оранту”, запрестольну Божу Матір над вівтарем у Київському Соборі Святої Софії, що стала для українців “своєю”. “Оранта” з Київського Собору Святої Софії спричинила у часи козаччини появу другої суто національної ікони Божої Матері – Покрови. На ній руки Божої Матері лише трохи опустилися, вона тримає наш вишиваний рушник, оберіг козацької України-Руси. Отже, знову бачимо нашу Берегиню. [показать]
На багатьох народних писанках зустрічається зображення Вогню, Сонця, Зорі. Вогонь, поряд з водою, є чинником світобудови, символом чоловічої сили. Оскільки Вогонь та Вода - брат і сестра, і, поєднавшись, вони утворили любов, землю і все, що на ній є, то в багатьох обрядах Вогонь - символ любові, який є посланцем Сонця на Землі і дає людям світло, тепло, хліб і всяку страву, допомагає в ремеслах (ковальство), але, як і Сонце, може бути добрим або небезпечним залежно від ставлення до нього людей. То ж Вогонь, як і Сонце, потрібно шанувати і не розгнівити - бо тоді він може жорстоко покарати. Існують суворі заборони плювати у вогонь, кидати сміття та ін.
[показать]На писанках Вогонь позначається знаком «триріг» (інші назви цього знаку - «трикветр», «триніг"). Вважається, що триріґ - знак, пов'язаний з неолітичним (кам'яна доба) богом землі, а вогонь був одним із його атрибутів. Також цей знак є символом родючості, оскільки Бог землі був носієм чоловічого, запліднюючого чинника. Триріг складається з трьох заокруглених або ламаних гачків, що виходять із спільного центру, або від кола чи трикутника.
[показать]До найдавніших знаків, що символізують світотворення, належить «Хрест».
Відомий ще з кам'яної доби, він є знаком тримірності Всесвіту Повний хрест є тримірним, просторовим символом, оскільки утворюється перетином двох площин. Вертикальна лінія хреста - лінія небесна, духовна активна, чоловіча. Це - знак Вогню. Горизонтальна лінія є земною, пасивною, жіночою. Це - знак Води. При перетині (поєднанні) цих двох чинників
виникає третя сила - сила Любові, Життя, Творення. Хрест здатний розширюватися безмежно в будь-якому напрямку, отже, позначає вічне життя. У давніх віруваннях кам'яної доби хрест був пов'язаний з Богом Землі, позначав 4 сторони світу, а пізніше, в добу бронзи, став емблемою Сонця. Графічне позначення цього знаку походить від схематичного позначення птаха, що летить, оскільки в давній міфології Сонце ототожнювалося саме з ним. [показать] [показать]«Сварга» - один із різновидів хреста. Інші назви цього знаку - «свастика», «чотириніг". Цей графічний символ, наявний майже в усіх древніх або первісних культах світу, зустрічається на давніх пам'ятках індоєвропейських народів.
Слово «свастика» давньоіндійського походження (санскр.) і означає - «небесне обертання».
В основі графічного зображення цього знаку може бути хрест (символ Землі, а пізніше Сонця у центрі), коло (символ неба), квадрат (знак Землі). В епоху бронзи сварга вже пов'язана з сонячним культом, а заокруглені відроги символізують рух Сонця.
[показать]Існує два різновиди сварги: пряма (правостороння) та обернена (лівостороння). Пряма сварга із заокругленими відрогами у правий бік, за годинниковою
стрілкою, символізує схід сонця, творення, рух сонця навесні та влітку, добро, позитивну, чоловічу енергію (Ян). Обернена сварга з заокругленими відрогами вліво, проти годинникової стрілки, символізує захід Сонця, руйнування, рух Сонця восени та взимку, зло, негативну, жіночу енергію (Інь). Сварга є також знаком, що сприяє народженню дітей, символ доброго побажання, удачі, довголіття, родючості, здоров'я і життя. На українських писанках сваргу ще називають «ламаний» або «гачковий хрест», «п'явки», «півнячі гребінці», «качині шийки».
[показать]Одним із найпоширеніших символів на писанках, так само, як і рушниках, стінних розписах, килимах, посуді, є символ «Дерево життя», або як його ще називають - «Вазонок». Найдавніші українські колядки донесли до нас стародавні уявлення людей про ті часи, коли ще не було ні неба, ні землі, а було лише широке море, і на ньому - явір зелений. Отже, у вигляді дерева - явора, верби, дуба, берези, яблуні, груші - уявлявся стрижень світобудови, навколо якого встановлювалась рівновага протилежностей. Світове дерево завжди зображується не натурально, а стилізовано, тобто спрощено, узагальнено. У таких зображеннях обов'язково є поділ на три яруси по вертикалі та дотримання чіткої системи правої і лівої сторін. Нижня частина - коріння, що входить під землю, часто подається у вигляді трикутника, горщика. Тут містяться змії, риби, водоплавні птахи й тварини, бо низ дерева - не лише підземний світ, а й море, річка, всяка вода. Також нижня частина Світового дерева - це світ підземного бога, володаря підземного вогню та незліченних багатств втілення уявлень про світ потойбічний, минулі часи. [показать]Середній ярус уособлює землю, реальний світ, світ сьогодення. Тут зображено великих тварин - биків, коней, оленів, вовків, ведмедів -та людей. Верхня частина Світового дерева піднімається у безмежну височінь - до Бога. У верхів'ї селяться птахи, бджоли, розташовані небесні світила. Часто буває, що на вершечку дерева днює Сонце. Дерево життя - це і дерево роду, де кожна квіточка позначає якогось родича, а всі разом - втілення родоводу певної людини. Найпростіше тричленне позначення дерева-сім'ї. Це - стовбур з трьома гілочками: батько, матір, дитина.
Найдивовижнішою властивістю Дерева життя є його здатність перетворюватися у Жінку-берегиню з піднятими до неба руками. До речі, у давніх міфах деяких народів світу жінка утворилась саме з
дерева. Образ Світового дерева - це образ втіленої родючості, що пов'язана з Богинею-Матір'ю, є її символом та атрибутом.
Велика богиня вважалася володаркою не тільки неба, а й усієї
природи. Часто на її ногах зображувався знак землі (при цьому ноги
богині перетворювалися на коріння) або малювалася вона змієногою,
оскільки земля - місце перебування Змія. Подібний образ жінки-праматері
був широко відомий у інших народів: у єгиптян - Ізіда, у вавілонян -
Іштар, у греків - Гера, у фракійців - Семела, у скіфів-землеробів -
Табіті.
В українських орнаментах “Дерево Життя”, як правило, зображувалося дуже реалістично. Неперевершеної краси деревця вишивалися на величезних рушниках Київщини і Полтавщини. А на писанках вони поступово набули лаконічної форми загально-відомих нині “вазонів”, “трьохлистків”. Разом з тим ще в давні часи почало панувати абстраговане зображення “Дерева Життя” – “тризуб”, що згодом став гербом України.
Знак тризуба є знаком триєдності світобудови, символом Триєдиного Бога в християнстві.
[показать]Вважається, що знак тризуба походить від зображення знаку води, дощу ще за кам'яної
доби.
Пізніше, в період бронзи, тризуб став атрибутом грози, бурі. взагалі
всіх небесних богів. І його зображували з хвилястими, вогненними
зубцями. Отже, тризуб є атрибутом водних богів, сили й
родючості
води, а також він символізує блискавку, грім, полум'я. У поєднанні цих
двох сил виникає вічне життя, третя, синівська сила. Тризуб також може
символізувати минуле, теперішнє й майбутнє. Він є
символом влади, атрибутом морського бога Посейдона (Нептуна), небесного бога Зевса.
[показать]Половину «сігми» можна розглядати як спіраль, яка є схематичним зображенням еволюції Всесвіту, а також рухом Сонця, знаком плодючості. Багато писанок із знаком спіралі зустрічаємо на Західному Поділлі. Писанки зі знаками сігми та спіралі мають багато народних назв: «Кучері з гребінцями», «Качка», «Півники», «Боров», «Сороки», «Косиці», «Юрок».
Різноманітність описаних символів дає можливість зрозуміти глибину мудрості українського народу, його вміння оберігати себе, свою оселю, родину, життя, утворювати магічне писанкове коло захисту в обрядах та звичаях.
Слава про красу й оригінальність українських писанок давно вже сягнула найдальших країн.
Багато зарубіжних музеїв зацікавились ними. Найбільші колекції наших писанок за межами України є в Лондонському королівському музеї, у Санкт-Петербурзі, в колишньому музеї етнографії народів СРСР, у Краківському та Празькому музеях.