Перший перод життя людського спвтовариства на Земл - Ведичний - трива дев'ятсот дев'яносто тисяч рокв. У перод ця людина живе в ра, немов дитя щасливе.
У Ведичний перод Бог ведений людиною. Вс почуття Бога в людин присутн, через них будь-яка рада здатна людина пзнати вд Бога. А якщо раптом зроблена помилка людиною, Бог вльний виправляти не, гармоню не порушуючи, волю людини не стискуючи, а лише пдказку давши.
У людини Ведичного пероду не виника питань: хто як створив мир, Всесвт, галактики, планету х прекрасну - Землю! Вс люди знають: всм навколишнм, видимим невидиме створено Батьком х - Богом.
Батько скрзь! Зростаюче, живуче навколо - Його жив думки Його програма. ¶ з думками Батька сплкуватися можна власною думкою. ¶ можна вдосконалювати Його програму, зрозумти в деталях перед цим лише необхдно.
Перед Богом людина не схилялася, релгй безлч, згодом виниклих, не снувало у Ведичний перод. Була культура життя. Божественним був спосб життя в людей.
Захворювань плот не снувало. Харчуючись й в одяги Божественн облачаючись, про жу й одяг людина не думала. Думка зайнята ншим була. Думка захоплювалася замилуванням вдкриттв. ¶ над спвтовариством людським правителв не було, не було границь, що визначають тепершн держави.
Спвтовариство людське на Земл складалося з щасливих родин. На рзних континентах жили родини. Всх хн прагнення до створення прекрасного простору поднувало.
Вдкриттв безлч здйснювала, кожна родина, що вдкрила прекрасне, потреба вдчувала подлитися м з ншими.
Енергя Любов формувала родини. ¶ вдав кожний: нова родина створить ще один найпрекраснший оазис на рднй планет.
Обрядв, свят карнавалв у людей Ведичного пероду була безлч. Кожний з них наповнений був великим змстом, чуттвстю й усвдомленням реального земного Божественного буття.
Був кожний з обрядв великою школою й спитом великим для людини, у ньому участь що прийняли. Перед людьми спитом, перед собою, а виходить, перед Богом.
Серед людей цивлзац Ведично за тисячорччя снування не вдбулося жодного розбою, краджки або просто бйки. Навть образлив слова були вдсутн в лексикон. При цьому не було законв, що карають за подбн д.
Закони нколи вд злодянь вдгородити не зможуть. Але знання, культура «Ведов» не допускали у взаминах конфлктв меж людьми.
Кожна родина, що живе у свому матку, знала про те, що якщо непримнсть якась вдбудеться з якимсь, навть стороннм, людиною на територ матку або поруч з ним, нехай навть на краю села, то постражда весь простр.
Всесвтня енергя агрес вплив зробить на зростаюче й всх живучих у ньому. Змниться баланс енергй. Енергя агрес може рости, на доросл вдбитися, на дтях, недугою вразити потомство може.
До того ж людина, у селище що прийшло, фзично була не в змоз з'сти плд, самовльно зрваний або пднятий з земл в саду, що комусь приналежав.
Чутливсть висока була в людей Ведично культури. Вдмннсть значне вдразу мг вдчути хнй органзм, вкусив плд, самовльно зрваний, вд пднесеного йому доброю рукою. Це сьогодн, у магазинах сучасних ствне часто не ма заходу й смаку первозданного продукту. Воно бездушно до людини. Воно нчи й нкому не вддане. Воно продажне.
Коли б сучасна людина спробувала, зрвняв ту жу, що була у Ведичний перод, вн сучасн продукти не змг би .
Прибулець не мг помислить про те, щоб взяти чуже. Любий предмет, навть камнь, у соб мстить нформацю, тльки лише родина, що живе в маток, знала, яка вона.
Кожен маток Ведично цивлзац було неприступною мцнстю для злсного, у будь-якому його прояв. ¶ в той же час утробою материнською воно було для родини, що живе в ньому.
Уже до кнця Ведичного пероду життя людей вдкриття велике трапилося. Вдкриття, якому нема рвних за всю сторю людських цивлзацй на Земл.
Пзнали явно люди силу колективно думки.
¶ тут сказати необхдно, що ж таке думка людини? Думка людини - це енергя, рвно яко нема в простор. Вона здатна створювати прекрасн мири або зброю, здатна планету знищити. ¶ вся без винятку матеря, що бачимо ми сьогодн, думкою створена.
Природа, тваринний мир, сама людина - у натхненн великому створен Божественною думкою.
Предметв безлч штучних, машини, механзми, як сьогодн можемо бачити ми, думка людини створила. Подумати можеш ти, що це руки людини роблять. Так, сьогодн руки застосовувати доводиться. Але все-таки спочатку кожну деталь думка створю.
Уважаться сьогодн думка людини досконалше, нж у минулому в нього була. Але це далеко не так.
У кожно людини Ведично цивлзац по швидкост й повнот нформативно вона перевершувала в мльйони разв думка людини сучасного. З може служити й те, що ми з минулого беремо пзнання про застосування рослин для лкування ж. А в природи механзм набагато досконалший штучних речей.
Не тльки безлч зврв соб на службу людина призвала. Коли вн зрозумв силу колективно думки, побачив, що за допомогою погодою можна управляти. З надр змусити бити джерело. Необережно якщо з думкою надйти, то птаха на лету вбити можливо. ¶ вплинути на життя зрки далеко - сади на зрках зрощувати або знищити зрки. Це не вимисел, реальнсть, було вс те людству дано.
Сьогодн зна кожний, як, уставши на шлях технократичний, прагнула людина створити ракету, здатну до зрок лтати.
Злтали на Мсяць, затративши засобв сил на шкоду Земл чимало. Але нчого не змнили на Мсяц. Подбний спосб приречений, безперспективний небезпечний вн для всх людей Земл й для планет нших. ¶нший спосб. Одню лише думкою на Мсяц квтка можна зростити, створити властиву для людини атмосферу, сад посадити й у плот з любимою сво в саду тм виявитися. Але перед цим думка повинна всю Землю перетворити у квтучий райський сад. ¶ зробити це потрбно колективною думкою.
Думка колективна сильна, у вс Вселено нема енерг, здатно й перешкоджати в дях. Матеря й технка сьогодншнього дня вдображенням думки колективно. Вс механзми й зброю сучасне винайшла вона.
Предмети - камен важк, збравшись разом усього дев'ять чоловк могли пересувати. Щоб легше можна було користуватися думкою колективно й з користю для бльшост, при цьому час не затрачати на збори в одному мсц велико клькост людей, люди придумували образи рзних богв. З хньою допомогою природою стали управляти.
Бог Сонця з'явився в образ свому, Вогню, Дощу, Любов й Родючост. Усе, що для життя було м необхдно, творили люди через образи, у яких сконцентрована людська думка. Вона корисних багато справ вершила. Дощ, наприклад, необхдний був для поливу, до образа бога Дощу думка свою направляв один. Якщо дйсно необхдний був дощ, то велика кльксть людей в образ дощу енергю свою й направляло. Коли енерг досить в образа траплялося, то збиралися хмари, дощ шов, посви поливаючи.
Можливсть безмежна людству дана Божественною природою. Коли б спокуси влади безмежно людство змогла перебороти, в урвноваженост вс енерг всесвтн в соб стримати, то й в нших галактиках сади, плд думки людсько, виникли б. ¶ людина мири нш собою ощасливити смог. Перод, Образнсть якому назва, розцвтав. У ньому людина затворв, себе в ньому богом вдчував. А ким ще син Бога мг би бути?
Часточки всх енергй з Всесвту в людин. ·хня безлч, вони протилежн. Але вс часточки всесвтнх енергй урвноважен в людин повинн бути, у дине й гармончне з'днан.
Коли хоча б одн взяти гору трапиться, нш вдразу принижуються, гармоня порушена, тод... Тод дисгармончною ста Земля.
Образ до прекрасного людей може вести, але може повести до зруйнування, коли днсть порушуться усередин.
Але що ж таке образ?
Образ - це придумана людською думкою енергетична сутнсть. · може створити одна людина або трохи.
Яскравим прикладом колективного створення образа гра актора. Одна людина опису образ на папер, ншо зображу описаний образ на сцен.
Що вдбуваться з актором, що зображу вигаданий образ? Актор на якийсь час замня власн почуття, устремлння, бажання на т, що властив вигаданому образу. При цьому актор може змнити свою ходу, вираження особи, звичний одяг. Так вигаданий образ на час знаходить плоть.
Здатнстю творити образи надлена тльки людина.
Створений людиною образ може жити в простор тльки доти, поки його представля думкою людина. Одна людина або вдразу трохи.
Чим бльша кльксть людей пдтримують образ своми почуттями, тим сильнше вн ста.
Створений колективною людською думкою образ може мати колосальну руйнвну або творчу силу. Вн ма зворотний зв'язок з людьми й може формувати характери, манеру поводження бльших малих груп людей.
Використовуючи вдкриття великих можливостей свох, творили люди життя планети.
Але так трапилося, ще на початку Образного пероду життя людини, не змогли всього лише шсть чоловк у соб баланс тримати енергй тих всесвтнх, що Бог при створенн людин дав. Вони, бути може, повинн були з'явитися, щоб людство все випробувати.
Спочатку лише в одному з шстьох енергя велич верх набула, потм в ншому, в третьому, в шостому.
Вони спочатку не зустрчалися разом. ¶ кожен жив сам по соб. Подбне подбним притяглося. ¶ думка свою направили вони на те, як стати володарями всх людей Земл. ·х було шестеро, себе вони назвали перед людьми жерцями.
Ренкарнуясь з столття в столття, вони й донин живуть.
Народами вс Земл всього лише шсть чоловк сьогодн управляють - це жерц. Династям хнй десять тисяч рокв. Вони з поколння в поколння спадкомцям свом передають знання окультн, науку образност, вона частково теж м вдома. Вд нших людей ведичн знання приховують ретельно.
Серед шстьох головний, вн називаться головним жерцем - себе вважа вн сьогодн головним управителем спвтовариством людським.
Ма невелике пдпримство офцйного кервника. Велике пдпримство ма трохи правителв головного над ними. Багато правителв над територями всякими, як по-рзному звуться: край, область, штат, земляцтво, республка, неважливо. ґ правитель у кожнй держав, а в нього - безлч помчникв. Правитель держави - це вс? ¶ так уважають часто люди. Що ж, виходить всм спвтовариством людським, живучим на Земл, нхто не управля? ¶ нема бажаючих на трон земний зйти?
Бажаюч були, . Тоб вдомо з стор недавньо полководцв безлч мен, що пробували над свтом владу силою захопити. Але нколи над свтом владу нкому з них не вдавалося взяти. Коли вони лише наближалися до загально влади, те обов'язково хоч що-небудь так вдбувалося. У пдсумку армя й претендент на свтове панування знищувалися.
А держава, що зазхнула на владу над цлим миром, що ранше вважалося сильним, процвтаючим, раптом ставало пересчним.
За десять тисяч рокв останнх завжди вдбувалося так. Але чому? Вс тому, що у свт вже давно правитель тамний. Вн державами гра, хнми правителями, окремими людьми.
Себе вн назива жерцем верховним вс Земл, п'ять помчникв його себе кличуть жерцями.
У кожнй кран розбо, хвороби, катаклзми рзн пдсилюються з кожним днем, але строга, найсуворша заборона накладена на одне питання: чи дйсно шляхом прогресу йде цивлзаця людська, або деграду спвтовариство людське з кожним днем?
Вдповдь на питання цей буде простий. Тльки спочатку подивися, як до влади сво йшли жерц як м вдаться дотепер тримати.
Першим хнм досягненням, що веде до мети тамницею, було державотворення. ¶стор сьогодншнього дня бльше нших ґгипетське вдома держава. Але з стор взявши факти, коментар й мстику забравши, ти до тамниць зможеш доторкнутися.
Факт перший. В стор правителем верховним названий фараон. ¶ безлч описана вйськових досягнень поразок фараонв. Величн гробниц х дотепер уяву вражають тягнуть учених до розгадок тамниць. Меж тим величье прамд вд тамниц головно видаля.
Уважався фараон не тльки правлячими всма людьми, вн шанувався як бог. До нього народ звертався з проханнями про родючий рк, про те, щоб дощ пшов не було втрв злих. Про безлч фактичних дянь фараонв сторя повдати може, але безлч всх фактв сторичних довдавшись про фараонв, себе запитай: а чи мг хто-небудь з фараонв дйсно з велико держави бути й богом над людьми? ¶, факти зставивши, ти побачиш - був фараон лише бороботом у руках жерцв.
А факти от як, вдом також з стор вони.
У перод фараонв снували у величних храмах жерц, був один верховний жрець. Пд хнм наглядом завжди вчилося трохи кандидатв у фараони. Усе, що хотли, вселяли юним хлопчикам жерц. Серед ншого вселяли м, що Богом обраний фараон. При цьому говорили й про те, що головний жрець сам чув мову Бога в тамному храм. Потм жерц виршували, кому з кандидатв фараоном бути.
¶ от день наставав. На трон величний, символи в руках тримаючи й у спецальн одяги одягнений, сдав новий фараон. Перед людьми - вн цар всевладний, бог. З лише знали - на трон боробот х. ¶ точно знали, з дитинства вивчивши характер, як буде управляти, як жрецтву на догоду дарунки пднесе.
З рдк траплялися в деяких фараонв вийти з-пд влади верховного жерця. Але нколи й нкому з фараонв вльною людиною стати не вдавалося. Адже влада жерця невидима, як видима всм царський одяг фараона. Адже влада жерця не вимага словесного наказу або явного сплкування. Адже влада жерця над кожним правителем н на мить не слабша. ¶ в бльшост з пдданих вона навюванням помилковим про свтобудову осда. Коли б мг сам фараон спокйно мркувати, очистившись вд образв, йому викликаних, вн, може бути, змг би людиною стати. Але все задумано так споконвчно, що фараон не мг вд повсякденних пут-сут звльнитися.
Сута! Потоки нформац з куточкв велико держави йому несуть гнц, переписувач, намсники. Необхдно швидк ршення приймати. А отут ще вйна, вона вс думки забира. ¶ мчиться фараон на колсниц, губить вн або нагороджу пдданих свох, найчастше сам недосипа. А жрець, тим часом, спокйно мрку, в цьому перевага його.
Жрець плани буду, як йому миром усм диновладно володти. ¶ навть бльше вн замишля, як мир свй, вдмнний вд того, що Богом створений, вдтворити.
¶ що йому хлопчисько дурний фараон, юрби пдданих його? Вони все для жерця - грашки.
Науку образност жерц тамно вивчали. Закон природи людськ маси усе бльше забували.
Це жерц енергю взамод людей з Божественним живим - утвором природи, перевели на вигадан ними храми, харчувалися нею - енергю людей, назад не повертаючи.
Для кожного що було явним при Ведичнй культур, раптом тамним зробилося. Народ став засипати, як пд гпнозом, немов у пвсн указам випливав бездумно. ¶ руйнував народ Божественний природи мир. Штучний жерцям на догоду будував. Жерц свою науку в тамниц строго мстили. Не смли навть усе записувати на суво. Мова винайшли свй для сплкування один з одним, ти цей факт теж можеш з стор довдатися. Мова ншо м став необхдний, щоб ненароком при сплкуванн один з одним нхто не доторкнувся до тамниць х. Так донин вони передаються поколнням жрецьким, нехитр т тамниц.
Шсть тисяч рокв тому верховний жрець, один з тих шести жерцв, над миром усм виршив взяти владу.
Вн мркував: "Шляхом вйськовим, армями фараонв мен владу не захопити, навть якщо навчити воначальникв зброю використати краще, нж в нших. Що може армя дурнв бездумних? Награбувати злата, але його й так пребагато. Рабв з надлишком, але вд них де енергя не благодатна, з рук раба негоже жу брати. Вона несмачна й шкдлива. Необхдно душ скоряти людськ, енергю хньо трепетно любов всю на себе направити. Але тут не армя, а думка наукова потрбна. Наука образност - от армя незрима моя. Чим менше буде знати юрба, в окультнсть, у нереальнсть занурена, тим бльше буде мною скорена".
Верховний жрець свй створив план. У подях стор шести тисячорч вн дотепер знаходить висвтлення сво.
От на рад тих шести жерцв план викладаться й дал вдомий багатьом, про це Ббля - Старий Завт - говорить. Жрець Мойсей з доручення верховного жерця виводить з ґгипту народ врейський. Обцяне народу життя в Земл Обтовано, Богом для врейського народу приготовлено.
Перед Богом повдомляють обраним народ врейський. Розум приваблива розбурху звстка, частина народу треба за Мойсем. Вн сорок рокв з краю в край людей у пустел водить. Помчники жерця читають проповд постйно, про вибрансть говорять змушують воювати й грабувати мста, все вд мен Його, вд Бога.
Коли ж хтось, прозрваючи вд психозу, вимага повернення до колишнього життя, його для виправлення гршним повдомляють, виправитися даючи строк. Коль не виправиться, то вбивають. Не м'ям свом, а дями прикриваються жерц.
Сам кожний може переконатися в тм, знайшовши вдповд в Ббл - Завт Старому. Великй книз сторично. Под стор в хнй врогдност побачити може кожен, лише злегка прокинувшись вд гпнотичного сну тисячорч прочитавши, як за допомогою чого був закодований народ врейський й у жрецьке вйсько перетворений. Потм намагався розкодувати народ свй ¶сус, до пзнання виявивши здатност, запобгти вн спробував задум жерцв. Вн, подорожуючи серед мудрецв, пзнати прагнув по крупицях науку образност. Довдавшись же багато чого, виршив урятувати народ врейський свй. Зумв створити свою релгю, щоб страшному вона змогла протистояти.
Не для народв вс Земл була його релгя. Вона призначалася тльки для врейського народу. Вн сам про це говорив не раз. Слова його записан учнями, ти й сьогодн можеш х прочитати. От, наприклад, ґвангел вд Матфя, глава 15, врш 22-28: "И от, жнка хананеянка, вийшовши х тих мсць, кричала Йому: помилуй, мене Господи, Син Давидов! Дочка моя жорстоко бснуться. Але Вн не вдповдав й н слова. ¶ учн Його, приступившись, просили Його: вдпусти , тому що кричить за нами. Вн же сказав у вдповдь: "Я посланий Т¶ЛЬКИ до загиблих овець ¶зралю".
Що означають слова: "Я посланий тльки до загиблих овець будинку ¶зралева"? Чому тльки для врев навчання ¶суса? Чому Вн уважа врейський народ загибло?
¶сус розумв, що в ход сорокалтнього кодування в Синайськй пустел бльша частина врейського народу була занурена в гпнотичний сон. Ця частина й сам Мойсей стали знаряддям у руках верховного жерця. Вони - його солдати, яких вн зобов'язав для насолоди свого самолюбства захопити панування над людьми вс Земл.
¶ вони будуть тисячорччями боротися в рзних куточках Земл. Не примтивний меч або куля будуть хньою зброю, але хитрсть створення способу життя, при якому вс народи пдкоряться окультизму, а виходить, жрецько велич.
"Але будь-який бй припуска наявнсть протиборчих сторн, - подумав ти. - А раз так, то де жертви? При боях повинн бути жертви з двох сторн".
Ти мг би сам знайти ц докази по датах подй, у рзних джерелах стор що згадуються.
Загинуло не один, не сто, не тисяча людей, хн мльйони за короткий строк по-зврячому вбили. ¶сторики винним у цьому Гтлера вважають. Але хто винний був ншим часом : рк 1113, Кивська Русь. Народне обурення проти врев раптом спалахнуло. ґврейськ будинки й у Кив, та й в нших мсцях Рус грабують, палять, врев убивають, не жалуючи навть дтей. Народ Рус, охоплений звриною злстю, готовий правлячих князв змести. ¶ на раду княз збравшись, виршили закон видати: "Нин з ус Росйсько земл всх з вислати й надал не пускати. Тих, хто тамно ввйде, грабувати й убивати".
В 1290 роц раптово з фзично знищувати врев в Англ. Правител змушен вигнати з крани врейський народ.
В 1492 роц почалися врейськ погроми в ¶спан. Над всма вреями, що жили в ¶спан, з погроза фзичного знищення, вони змушен були з крану.
З моменту виходу врев з Синайсько пустел народи рзних кран х стали ненавидти. Збирала ненависть у безлч народв, те отут, те там у жорсток погроми й убивства втлюючись.
Коль так трапляться вуж не одне тисячолття, те висновок можна зробити - винний перед людьми народ врейський. Але в чому винний? Говорять сторики, древн, ниншн, що змови проти влади вн лагодить. Усх обдурити прагне вд мала до велика. Вд небагатого хоча б деяке вдняти обманом, багатого й зовсм розорити прагне. ¶ це пдтверджу факт, що серед врев велика кльксть людей багатих, здатних навть на уряди впливати.
Але питання один, його соб задай. Наскльки праведний сам той, хто був вреями обдурять? Той, хто збрав багатства, х вс чесним шляхом добув? А той, хто владою приречений, чи досить розумний, коли з легкстю обдурять може бути?
До того ж бльшсть володарв залежн, саме вре це ясно показали. На цю тему можна довго мркувати, але проста вдповдь: в окультному свт вс живуть обманом. Чи так кошту того лише засуджувати, хто бльшого досяг серед нших?
А що стосуться врейського народу, так на його мсц мг би бути кожний з ниншнх народв.
¶сус намагався це кодування зняти, урятувати народ свй. Для нього вн нову релгю придумав. Вдмнну вд колишньо. Наприклад, на противагу тому, де було сказано: "Око за око. Зуб за зуб", вн з: "Тому, хто вдарить тебе по правй щоц пдстав лву". На противагу тому, де було сказано: "Ти - обраний народ серед нших", вн говорив: "Ти - Божий раб".
Мг би ¶сус народу свому й правду розповсти. Повдати про часи Ведичних, про те, як людина щасливо могла б жити у свому матку, стикаючись з створннями Творця Батька. Але закодований народ врейський уже був. Вн врив лише в окультн д, нереальний свт його свдомсть давила. ¶ дяти виршив ¶сус окультним способом. Окультну релгю створив.
Жрець головний задум ¶суса змг розгадати. Думка напружував не один рк жрець головний, поки знайшов ршення, здалося генальним йому воно, коли виршив: "З навчанням ¶сусовим боротися змсту нема. Розумом свох солдатв з врев його необхдно впровадити серед народв вс Земл, при цьому для ¶зралю стару релгю залишити". Так трапилося, як замислив жрець верховний.
¶ стали снувати в час одному дв рзн по сут флософ.
Одна говорять: вре - обраний народ, як Мойсей учив, вс йому повинн пдлегл бути. ¶нша говорить словами ¶суса: перед Богом ус рвн, меж собою люди пднматися не повинн, ближнього, навть ворога, любити необхдно.
Жрець розумв, якщо увесь свт удасться християнсько охопити релгю, що до любов, покрност всх призива, при цьому зберегти удазм, що одного над усма пднма, мир буде покрний. Перед вреями мир схилиться, але вони - солдати лише. Мир схилиться перед жерцем.
¶ проповдники жерця в мир пшли, намагаючись щиро нести собою нове вчення.
¶суса? Не зовсм. Тепер у ньому вд жерця було чимало привнесеного. Що було дал, знаш ти. Упав Рим. Велику мперю не зовншн вороги зруйнували. Рим руйнувався зсередини, що визнав християнство. А мператори вважали, що християнство х змцню влада. ·м дуже лестив один з постулатв: будь-яка влада вд Бога, правитель - мператор Божою милстю на царство помазаний.
В ¶V столтт християнство офцйно й фактично перемогу одержало в Рим. Радючи, головний жрець вддав наказ негласному, безконтактний взантйському мператоров. ¶ християнський Рим ущент спалю Олександрйську бблотеку. Усього спалили смсот тисяч тридцять три томи. Багаття з книг сувов древнх горли в рзних мстах. Спалювали книги язичеського пероду, але були серед цих книг т деяк, у яких писалося про знання ведичних людей. ·х палити не стал, вилучили, сховали й вивчали у вузькому кол серед присвячених, а лише потм знищували.
Жерцев верховному здавалося, що тепер, коли вд знань першовитокв усе бльше люди вддалялися, йому перешкод на шляху не буде. Вн, осмлвши, ще один наказ невидимий видав, в результат на ¶¶ Константинопольському собор анафем вддано було навчання, що ренкарнацю зветься. Для чого, ти запиташ? Для того, щоб люди не замислювалися над суттю земного життя.
Щоб думали про те, що поза Землею щаслива лише сну життя. ¶ так стали вважати народи багато Земля.
Жрець радв. Вн знав, що дал буде, вн мркував: життя неземну людина не бачила. Як у рай потрапити, де добре як у пекл страхаючому не виявитися, невдомо. От отут йому й дам окультну пдказку плану свому на догоду.
Так дотепер пдказки сво миру роздають жерц соб на догоду. Але влада над миром повну не вдразу вдалося м одержати, навть коли, як здалося м, був знищений найдужчий бастон язичесько культури - Рим. Все-таки залишався на Земл лише острвець один, звичайним чарам непдвласний. Ще до Рима й до появи навчання ¶суса верховний жрець прагнув знищити культуру останньо ведично держави - Рус.
В одному з численних людських селищ на Земл щасливо жили люди. Родин у тм поселенн дев'яносто дев'ять було. У кожно з родин прекрасний будинок, вигадливим рзьбленням прикрашений. Сад навколо будинку плодоносив щорчно. Сам овоч ягоду ростив. Весну зустрчали люди радсно й ултку насолоджувалися. Веселих, дружних свят народжувала псн, хороводи. Узимку вд радостей щоденних вдпочивали люди. ¶ споглядаючи небеса, виршити намагалися – чи можна зрки й мсяць у взерунки кращ, чим , сплести.
У три роки один раз, у липн мсяц, т люди збиралися разом на галявин в окрани села свого. У три роки один раз на хн питання голосом звичайним Бог вдповдав. Не бачимо погляду очей звичайних, Бог кожним вдчумо був. ¶ разом з кожним жителем селища виршував, як краще життя з днв побудувати майбутнх. Була флософським розмова людей Бога, а нод зовсм простим, жартвливим.
От, наприклад, вставав чоловк середнього рокв Богов заявляв:
- Ти що ж, Бог, на свят цим летом, коли з свтанком вс ми збралися, дощем мочити всх став? Лив до обду дощ, начебто водоспад небесний, до обду тльки сонце засяяло. Ти що ж, до обду спав?
- Не спав, - Бог вдповдав, - з свтанку думав я, як краще надйти, щоб свято вдалося на славу. Побачив я, як дехто з вас, дучи на свято, обмитися чистою водою полнувався. Як бути? Зпсують свято свом видом нечестивц. ¶ я виршив спочатку всх обмити, потм з хмари й сонечка променям дати обласкати обмит водою тла людськ.
- Ну добре, коли так... - чоловк погодився, нишком крихти вд ж з вусв змахнув навколо рота в сина свого став вдтирати чорниц фарбу.
- Скажи мен, Бог, - у Бога запитував чоловк - лтнй замислений флософ, - над нами в неб багато зрок, що означа хнй вигадливий малюнок? Чи можу я, коли виберу мо зрку, що сподобалася душ, коли знудить життя земна, там оселитися з свою родиною?
- Малюнок тл небесних, мерехтливих у тьм, про життя всього Всесвту повдомля. Розслабленсть збрансть душ дозволить книгу неба прочитати. Не ледарства або цкавост книга неба вдкриваться, а помислам лише чистим значимим. А оселитися можеш на зрц. ¶ кожний для себе може обрати небесну планету. Умова при цьому дотримати необхдно лише одне. Здатним потрбно стати - створння кращ, чим на Земл, на обранй тобою зрц створити.
¶з трави пдхопилася двчинка юна зовсм, вдкинула за плеч косу русяву, догори личко з кирпатим носиком, пднявши й руки в стегна зухвало вперши, раптом заявила Богов:
- А в мене претензя до тебе , Бог. Два роки я чекала нетерпляче, щоб виразити претензю свою. Тепер скажу. Якийсь непорядок, ненормальнсть на Земл дться. Вс люди як люди живуть, закохуються, женяться, так веселяться. А я в чим винна? Як тльки весна наста, на щоках мох конопушечки виступають. Не змити х нчим, не зафарбувати. Ти що ж, для забави х придумав, Бог? Я вимагаю, щоб новою весною не з'явилося бльше на мен н одн веснянки.
- О, дочку моя. Не конопушечки, веснянки на личку твому прекрасному з'являються навесн. Але буду називати х, як бажаш ти. Коль незручнстю конопушки ти сво вважаш для себе, х заберу я майбутньою весною, - двчиську Бог вдповв.
Але отут здйнявся на ншому кнц галявини ставний юнак, потупившись сказав неголосно, до Бога звертаючись:
- Чимало справ навесн нам ма бути здйснити. Ти, Бог, прагнеш у кожнй справ приймати участь. До чого тоб на веснянки увагу витрачати. До того ж вони так прекрасн, що образа прекраснше, нж дви юно з веснянками, я не можу соб представити.
- Так що ж робити? - Бог задумливо сказав. - Просила два, я й обцяв...
- Так як це "Що робити?", - знову в розмову вмшалася два, народ адже говорить: "не конопушками, ншими важливими справами треба займатися"... А якщо про ластовиння мова зайшла, так я до того, що дв ще додати можна, так, для симетр, отут на правй щчц.
Бог посмхнувся, це було видно по тому, як посмхалися люди. Ус знали, незабаром у любов народиться нова прекрасна родина в поселенн.
Так жили люди з Богом у дивному поселенн тм. ¶ от один раз прийшли до них сто мудрецв. Привтн жител завжди гостей зустрчали всякою жею. Плоди прекрасн вкушали мудрец й захоплювалися незвичайним смаком. Потм один з них сказав:
- Про люди, життя розмряне, прекрасна ваша. Статок у кожному будинку й затишок. Але нема культури при сплкуванн з Богом. Нема прославлення, поклонння Божеству.
- Але чому? - стривожен жител намагалися заперечити. - Сплкумося ми з Богом як один з одним. Сплкумося в три роки один раз. Але щодня вн сонечком вста. У саду бджолою клопоче навколо будинку кожного з весни. Зимою землю вкрива снгом. Його для нас справи ясн, кожному з часу ми рад.
- Не так улаштовано у вас, - сказали мудрец. - Ми вас учити прийшли сплкуватися з Богом. По всй Земл йому побудован палаци й храми. У них люди можуть щодня сплкуватися з Богом. ¶ вас навчимо ми.
Три роки мудрецям слухали жител поселення. Кожний з ста вдстоював теорю свою, як краще храм для Бога будувати, що робити в храм кожним днем. У кожного з мудрецв теоря була своя. Не знали жител поселення, яку ж з ста мудрованих вибрати. До того ж, як зробити так, щоб не скривдити мудрецв? ¶ виршили, всм слухаючи, побудувати храми все. По одному на кожну родину. Але було в тм сел дев'яносто дев'ять родин, а мудрецв сто виявилося. Почувши ршення всх жителв, захвилювалися мудрец. Комусь храму, виходить, не дстанеться, хтось не одержить пдношень. ¶ стали сперечатися меж собою, чия з теорй поклонння Богов ефективнша. ¶ жителв селища в суперечку стали утягувати. Суперечка розпалювалася, вперше за багато рокв забули жител села про час сплкування з Богом. Не збралися, як ранше, на галявину в день умовний.
Ще пройшло три роки. Навколо селища стояли дев'яносто дев'ять величних храмв, тльки хати вуж не блищали новизною. Частина овочв неприбраними виявилася. Так фрукти саду стали хробаки .
- Все це тому, - вщали в рзних храмах мудрец, - що нема у вас ври повно. Дарункв несть бльше в храм, стараннше, частше поклоняйтеся Богов.
¶ лише один мудрець, той, що без храму залишався, нишком те одному, а те ншому повдомляв:
- Не так ви зробили вс люди. Не т конструкц вс понабудовано храми. ¶ кланятеся в храмах ви неправильно, слова не т в молитвах вимовляте свох. Я лише один можу вас навчити, як з Богом щодня сплкуватися можна.
Як тльки йому вмовити когось вдавалося, храм новий зводився, при цьому вдразу старв один х снуючих. ¶ знову один з мудрецв, без пдношень виявившись, нишком перед людьми нших прагнув опорочити. Пройшло чимало рокв. Один раз люди згадали про колишн збори свох на тй галявин, де Бога голос чули. Знову на галявин збралися й стали задавати питання з надю, що х почу Бог, як колись дасть вдповдь:
- Вдповдай нам, чому трапилося так, що сади наш червив плоди приносять? ¶ чому не щороку на городах овоч ростуть? ¶ чому мж собою сваряться, б'ються, сперечаються люди, але вру вибрати кращу для всх няк не можуть? Скажи, у якому з храмв, для тебе побудованих, живеш ти?
Не вдповдав на хн питання довго Бог. Коли ж голос зазвучав у простор, вн не веселим був - втомленим. Вдповв Бог тим, що збралися:
- Сини мо й дочки мо, у ваших будинках, садами оточеними, сьогодн пусто тому, що не встигнути мен одному. Вс так задумано мрю споконвчно, що лише разом з вами я можу прекрасне творити. Але вдвернулися ви частково вд дому-будинку-саду-будинку свого. Один не встигаю я творити, спльним творнням повинне бути. Ще хочу з вам усм: любов вибору воля у вас самих, пти готв я за вашими намрами, мрю. Але ви вдповдайте, мил сини й дочки мо, у якому з храмв повинен оселитися я? Перед мною ви вс рвн, так де ж повинен перебувати я, щоб нхто ображаться не залишився? Коли виршите ви питання, у якому з храмв повинен оселитися, пду за волею я спльно.
Так Бог вдповв всм замовчав. А люди з селища, що нколи прекрасним було, донин вс продовжують суперечка. У будинках хн запустння й тлн. Навколо усе вище храми - спор гострше.
Жрець, який сьогодн свтом керу.
У вйн тисячолтнй жрець тактиков свою не раз мняв, все дарма. Русь над спробами окультними як ранше смялася. Убогими тих проповдникв народ назвав. Тод вбогстю вважалося не калцтво фзичне, а окультизм. Жалували люди на Рус вбогих проповдникв, годували х дах надавали, але мови х всерйоз не приймали. Через чотириста сторч жрець усвдомив - йому не здобути перемогу над ведичною краною. Визначив, у чому сила незвичайна ведизму, точно вн. Ведизм базувався мцно на Божественнй культур. Божественним у кожного й спосб життя був. ¶ кожна родина Любов простр у свому матку сотворяла, почувала цлснсть природи, а виходить, усе, що створив Бог. Фактично у ведизм, через природу люди з Богом говорили. Йому не поклонялися, розумти Його прагнули й любили Бога, як любить син або дочка добрих батькв свох.
¶ жрець план створив, здатний далог з Божественним перервати. Для цього необхдно було вдокремити людей вд хнх маткв, вд Божественних садв, хньо творчост разом з Богом. Всю територю, де жили веди, на держави роздрбнити, хню культуру знищити. ¶нш проповдники пшли на Русь. ¶ншими д х були. Тепер вони людей стали шукати, у яких велич - гординя - хоч мало-мало над ншими енергями почуттв переважала. Знайшовши тако людини, прагнули в ньому гординю розвивати. А дяли так. Представ, приходить група благовидних старцв у будинок, де щасливо живе родина. Але не намагаються, вони як колись проповдувати, учити, як жити. Навпаки, раптом схиляються перед главою смейства, дарунки дивовижн пдносять говорять: "У кран далеко на гору ми зйшли високу. Нема вище т гори на всй Земл. Коли стояли на вершин, що вище хмар, з небес нам глас з'явився про тебе. ¶ було сказано про те, що всх мудрший ти на Земл. Один ти обраний, тоб за честь нам буде поклонитися, дарунки пднести, почути слово мудре тво". ¶ якщо бачили, виверту пддаться людина, - лукаву мову продовжували: "Ти повинен ощасливити всх людей - нам на гор глас так сказав. Ти дорогоцнного не повинен витрачати часу на дяння нш. Людьми ти повинен управляти, виршувати за них вс тльки тоб доручене. ¶ от тоб небесний головний убр". При цьому, як найбльший скарб, пдносив людин коштовностями прикрашений головний убр.
Людин, яка поврила у свою велич, вибрансть свою, на голову убр водружався. ¶ вдразу вс прибульц падали в поваз великй. ¶ славити починали небеса за те, що чест визнан гдними велич поклонитися. Потм йому прибульц будували будинок окремий, на храм схожий.
Так з'явилися перш княз у ведичнй Рус.
Сусди на людину, у храм на трон що св, шли як на дивину глянути. Вони дивилися, як перед ним схилялися чужоземц, догоджали кожнй примс, рзн питання задавали.
Спочатку, дйства за гру заморську прийнявши, сусди, хто з цкавост, а хто з жалост виршили пдграти чужоземцям, сусдов свому. Але втягувалися люди поступово в ту гру. ¶ поступово попадали в кабалу, непомтно для себе вд створення думки вдволкалися.
Чимало зусиль довелося прикласти посланникам жерця, щоб зародилися князвства. Спочатку, бльше сотн рокв, спроби були безуспшн. ¶ все-таки збулось, нарешт - ведична Русь на князвства длилася.
А дал пшов природний процес: княз мж собою за велич стали битися, в усобиц свох сусдв утягуючи.
Потм сторики напишуть, начебто найшлися велик княз, що князвства розрзнен на Рус в могутн об'днали державу. Адже просто все насправд . Один князь змг убити або скорити нших. Людей об'днати може тльки культура, спосб життя.
Установлення границь завжди свдчить про вддлення. Коли утворилася держава, засноване не на культур життя образа, а на штучному велич одн або деклькох людей сил армй х, виникла вдразу безлч проблем: як удержати границ й при можливост розширити х - необхднсть в арм великий виникла.
Один не може державою управляти бльшим - прикажчики, переписувач отут з'явилися, розмножилися й по цей рк х бльше з кожним днем. Княз, прикажчики, переписувач, торговц й обслуга вся - це категоря людей, вдрваних вд сотворений Бога. У них загублена здатнсть щиру реальнсть сприйняти, вони для окультизму Aрунт.
Ще лише одну тисячу рокв тому вважалася Русь язичесько. Язичество ще небагато збергало змст Божественно Ведично культури. З появою князв, питомих князвств невеликих, потм бльших, потрбна була для правителв сила бльша, чим армя. Сила, здатна створити тип людини, до пдпорядкування покрливому схильного.
Гнц жерця й тут прийшли правителям рятуйте ! запропонували пдходящу релгю.
Князям суть нового довелася по вдач. Хоча й новим те мало було. Вс, як у ґгипт п'ять тисячорч ранше, у нй було.
Князь, як фараон, уважався ставлеником Бога. Окультн служител ново релг - його з, це, як у ґгипт. Вс нш лише раби. Впровадити подбне в розум людей вльних, у яких пам'ять ще збергала свята Ведично культури - непросто було. ¶ знову жрець прийшов князям рятуйте ! Слух стали помилковий розносити його солдати про те, що десь у язичникв вс частше жертвоприношенням Богов служать люди.
[показать]У перод Окультизму людство занурене в мир нереальний.
Людство почина вддавати величезна кльксть енерг надуманим образам й абстрактним мирам, що перебувають за межами реального життя. Реальний мир з усм його рзноманттям усе менше одержу життдайного людського тепла. Вн продовжу сво снування за рахунок нагромаджень минулого й Божественного споконвчного заряду.
Людство переста виконувати сво головне призначення. Воно ста небезпечним для Всесвту, вдбуваються катастрофи планетарного масштабу.
Все людство й сьогодн живе в окультному свт. Але вн закнчився у двохтисячному роц. Звичайно ж, назва року не двохтисячорчний насправд .
Рубж минулий часовий був мльйонним ювлем цивлзац земний.
¶ як завжди повинна була трапитися катастрофа планетарного масштабу. Ще точнше, нову спробу в пдготовц до освоння Всесвту через досконалсть власне людство повинне було почати. Але не трапилося катастрофи н в якому роц окультному.
Допустимо, одна релгя з усх, що найбльш врно. Але значить те, що нш нереальний будують мир. Але в них адже теж люди врять. А якщо врять, то живуть, законам миру нереального й пдкоряючись.
По всй Земл все бльша кльксть людей прагне отримати побльше грошей. Але що таке грош? Це адже умовнсть. Уважаться, за грош можна все купити. ¶люзя. Нхто ще за грош не купив щиро енерг Любов, почуття матер, Батьквщину, смак плодв, що призначено лише одному тому, хто х усвдомлено зростив.
Умовн грош, на них умовну любов купити лише можна. ¶ безлччю речей бездушних оточити себе за грош, при цьому приркаючи душу на самтнсть свою.
В окультне тисячорччя людство повнстю дезорнтоване стосовно простору, створеному Богом. ¶ метаються людськ душ, немов у темряв.
Лише за останн сторччя як рзко й у кран, де ти зараз живеш, мняло суспльство сво орнтири.
Був цар, закони свтськ, шанован люди вдзначалися значками рзними, медальками, кольоровими з стрчечками орденами. Мундири на соб розшит носили. ¶ будувалися монастир й храми по всй кран, де ти зараз живеш. ¶ раптом все це було визнано калцтвом. Мундири, ордена до них з бантиками вважатися стал одягом клоунсько. Служител тих храмв - шахраями.
¶ руйнували люди з храми, вбивали з люттю служителв окультних. Потм оголошено всм було, що винна в тм лише влада радянська. Так, влада кинула в народ про це клич. Але адже народ не став проти, вдгукнувся вн на заклик вождв-кумирв.
Адже ти з снуючих понин документв знаш, як на Кубан по-зврячому вбит були сорок два священики вд християнства. ¶ х не просто вбивали, а по-зврячому мучили. Кидали хнього тла у вдхож мсця. Все це не вожд творили, народ такого дйства сам хотв. Вожд лише дйства ц дозволяли. У пдсумку тисячами вбивали священнослужителв у рзних кнцях крани. Хто втекти не смог, вд ври вдркався. Деяк в т часи життя зберегти змогли свою й вру.
Бльшсть людей у кран стало щирими атестами. Одяги змнилися: значки й бантики за формою й по кольор ншими стали. Про роки радянських чимало аналтикв, сторикв книг написало, але... Коли про Ленна й Стална згодом почути людству прийде, одне лише буде на вустах нащадкв: "Уперше явно людству показане те було, що окультизм зжив себе. Окультн релг, навть у сн народи не приймають, штучним шляхом, насильницьким пдтримуться окультизм". Але адже не вра в Бога знищена була. Був лише принижений окультизм, що проникнув у вру.
У тисячорчч останнм лише в однй Рос так рзко вдалося в народ флософю перемнити. Релгю значно принизити, на вру в комунзм з, хоча й це теж вра.
Зовсм недавно, ти тому свдок, знову народ крани, у якй ти живеш, орнтир мня рзко. Шлях, по якому з захватом шли все в кран живуч, неврним визнаний. ¶ знову мняються проритети.
Народом обраний новий шлях? Нтрохи! Народу шлях взагал неясний. Його завжди вказу хтось. Хто? Верховний жрець, що сьогодн з править.
Як вдбуваться з його людьми сьогодншнього з? ¶ чому нхто його не може скинути? Де вн перебува?
Зараз ти бачиш лтню людину. Не вдрзняться вн вд бльшост людей свом одягом, манерою поводження, у побут вн оточений звичайними речами. ¶ будинок його не так великий - два чоловки - вся прислуга. Ма вн родину: дружину, двох синв. Але навть родина не зна, хто вн насправд . Якщо уважно постежити за ним, побачити можна, що весь день проводить вн на самот. ¶ на особ його видна глибиннсть роздумв. Коли вн сть, з жнкою говорить, хоча й вдбуваться розмова нечасто, ока його злегка начебто плвкою туманною покрит. ¶ навть, коли дивиться телевзор, прикрит злегка вка, не зачудуться нколи вн не засмться. Насправд телевзор вн майже не дивиться. Вн робить лише вид що дивиться, а в цей час нтенсивно мрку про свому. Вн буду плани грандозн. ¶ управля дями цлих кран. Вн - жрець верховний з династ жерцв, що одержав у спадщину знання окультн, як вн також зможе передати одному з синв свох. Усього за рк один зум усно вн усе сказати спадкомцев, якого готовить у тамниц навть вд нього: здатност певн давно жрець розвива у свому син.
Вс грош миру належать верховному жерцев. Вс грош миру на нього працюють. ¶ навть т, як зараз лежать у твой кишен. Не дивуйся. Я покаджу, як це вдбуваться, за допомогою чого, чому вол жити не в замку жрець верховний, охороною численно не оточений, розкош щоденнсть обира.
Охорони у верховного жерця нема тому, що вн прекрасно зна - чим вище владу всм видима, тим бльша потрбна охорона. Але някою охороною з людей, нехай навть у сотню тисяч, правитель няко земно себе не зможе захистити. Бували випадки, коли сама охорона правителя могла зрадити або вбити. До тому ж, з охороною безлч турботи. У певн моменти умовам охоронцв правитель повинен пдкорятися. ¶ повдомляти охорон про намри сво, примром, про пересування майбутн.