Небо ховалось за багатоповерхівками.
Наче навмисно,ховаючи тебе від мене.
А я б так хотіла,щоб ти був зі мною,на три секунди довше.
На три кілометра солодких спогадів.
Довше,тепліше...
І можливо,вітрини самотніх сердець заповняться теплом.Таким яке ніколи не втратить свою ціну.
Таке безцінне.Таке взаємне тепло.
І я точно знаю що до мого мороку обов"язково пробьється сонячне проміння.
От тільки...Аби на три секунди довше і це обов"язково...-чуєш?обов"язково!станеться!
А сьогодні мені наснився твій голос,нічого,просто голос.Теплий голос.
І знаєш,я кожен день намагаюсь бути сильніше цих стін.І кожен день повертаюсь до них,у їхні холодні обійми.Знов і знов...
Закриваю вікна,щоб чуже небо не потрапило в мої очі...Воно ж чуже.
Малюю посмішки на сторінках щоденника.Закреслюю їх,просто не вмію обманювати.
А ти знаєш,нам не вистачило кількох секунд,кількох подихів,кількох слів...
Нам ще трохи,
ще три секунди
аби стати
ближче
до
...

1 2 3 

 А у світі за ці три секунди народилися мільйони посмішок,сліз,тепла.Хтось став ближче,хтось вже ніколи не повернеться.
Знаєш...
За ці три секунди-
хтось знайшов своє щастя,
хлопчик  розбив м"ячем сусідське вікно,
хтось втратив себе назавжди,
дівчинка впустила з рук ванільне морозиво,
хтось зробив крок на зустріч,
десь зупинився годинник,
хтось не встиг на останній потяг,
хтось усміхнувся,
хтось ввімкнув музику,
хтось поклав слухавку,
хтось вимкнув музику,
хтось натиснув на кнопку виклику,
хтось відкрив очі,
хтось побачив небо,
хтось здійснив свою мрію,
хтось закрив очі і уявив мрію...

ці хтось
 Знаєш...
Їх так багато,
та чи знають вони
наскільки важливі
ті
   три секунди.

                      1 2 3